Сакральний текст як лінгвокультурний

Нова педагогіка » Формування уявлення учнів про священні книги Індії в шкільному курсі "Світова література" » Сакральний текст як лінгвокультурний

Сторінка 2

Махабхарата. «Того, чого немає в «Махабхараті», немає в Індії (прислів’я). Назва епосу означає: «Велике сказання по нащадків Бхарати». Епос створювався в період з ІV ст. до н.е. по ІV ст. н.е. Він складається з 19 книг. Одна з частин епосу «Бхагавадгита» (Божественна пісня) – священна книга індуїзму, такий же характер має 19-а книга «Хариванна» (Родовід Харі (Вішну). Обсяг епосу у 8 разів перебільшує «Іліаду» та «Одісею» (1000000 шлок – двовіршів). Основний зміст героїчного епосу становить розповідь про боротьбу за владу між двома царськими родинами – кауравами та пандавами, що належать до одного племені бхаратів. Події величезного епічного сказання насправді лише звичайні міжусобиці, що відбувалися між ХІІ та Х ст. до н. е. на північному сході від Делі, біля міста Хастініпура (столиця бхаратів).

Сюжет епосу, основний пафос якого – героїчна активність, підпорядкування своїх дій дхармі (моральному закону, який з’єднує особисту долю з гармонією Всесвіту) – становить лише ¼ частину від загального обсягу. Решта – вставлені епізоди (серед них легенди про любов Налю та Дамаянти, Рами і Сіти), міфологічні перекази, притчі, філософські трактати (ХІІ та ХІІІ книги – описання про обов’язки царів, про політику, закони держави та сімейне життя, мораль, релігію тощо.) Один з розділів присвячений зведенню чертога для гри в кості між пандавами і кауравами (гра в кості – сакральний акт, у міфології аріїв на початку світового періоду аси (боги) грали з девами на долі світу та програли, але після загибелі світу аси знову повернуть собі золоту гральну дошку, скою вони володіли).

Дослідники називають «Махабхарату» – цілою літературою, давньоіндійською енциклопедією. В епосі викладено етичний кодекс давньоіндійського суспільства, який переслідує 4 мети: опис дхарми (морального закону), артхі (практичної поведінки), ками (любові) та мокші (духовного визволення).

Базуючись на універсаліях, які виділені з сюжету, відзначимо, що «Махабхарата» належить до класичних форм героїчного епосу, оскільки відсутній опис моделі світу (хоча в фіналі дія переноситься в пекло і рай), згадується квазіісторичний час, на стороні пандавів на землі б’ється бог Крішна (втілення Вішну). Як етичний кодекс, вкажемо, що серед моральних цінностей для чоловіків – справедливість (Юдхіштхіра), мудрість (у відгадуванні загадок), сила (змагання женихів), у жінок цінується краса («подібна лотосу» Драупаді) і вірність.

Українською мовою твір перекладав Іван Франко.

Рамаяна. Назва епосу означає «Діяння Рами». Протягом багатьох століть «Рамаяна» та «Махабхарата» існували в усній традиції давньої Індії паралельно. Виникнення датується приблизно ІІІ-ІІ ст. до н. е. Цікаво, що в цьому епосі жодного разу не згадується «Махабхарата», а в «Махабхараті» кілька разів цитується «Рамаяна» (у вставленій новелі передається основний зміст легенди про Раму і Сіту, згадується також ім’я Вальмікі, який вважається автором «Рамаяни») Обсяг епосу 2400 шлок (двовіршів), 7 книг. «Рамаяна» відрізняється від «Махабхарати» тим, чим і «Одіссея» від «Іліади» – численністю фантастичних елементів.

Головний мотив епосу – розлука та страждання героїв. «Рамаяна» – перший власне літературний твір, що записаний у перших століттях нашої ери. Письмова редакція «Рамаяни» була здійснена, як вважають, освіченим оповідачем, близьким до придворного оточення. Звідси й риси літературності: плачі та голосіння розлученого подружжя, психологізація поведінки героїв, довгі ліричні описи природи, портрети героїв, гра слів, алітерація, риторичні фігури, величезна кількість метафор.

Для ознайомлення з епосом можна звернутись до прозаїчного переказу тексту українською мовою Пречманда або скороченого варіанту О. Глазової.

Також до сакральних текстів Індії, які пропонуються в школі є Дгаммапада, що входить до складу Трипітаки.

Дгаммапада (з палі «Шлях закону», «Шлях учення», ІV ст. до н.е.) – книга висловів Будди морально-етичного й філософського спрямування, «свого роду компендіум буддійської мудрості, в якому в концентрованій, афористичній формі повно і просто викладені основні моральні принципи раннього буддізму». Містить 423 вірші-афоризми, поділені на 26 розділів. Буддійські афоризми часто утворюють пари. Провідні теми віршів: добро і зло, старість і смерть, мудрість і щастя.

Висновок: сакральний текст потрібно розгядати в багатьох аспектах. Таких як: культурологічному, лінгвокультурологічному, релігієзнавчому й філологічному. Кожен священний текст Індії має своє особливості. Більг=ща частина твору перекладена українською мовою.

Страницы: 1 2 

Рекомендуємо почитати:

Дослідження рівня обізнаності молоді щодо особливостей створення та функціонування прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу в Україні
У ході дипломного дослідження з метою з’ясування рівня обізнаності молоді щодо особливостей створення та функціонування прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу в Україні нами про ...

Сутність процесу навчання
Процес навчання формують тісно пов’язані між собою компоненти: цільовий (постановка конкретної мети вивчення навчального матеріалу на уроці, вивчення навчальної дисципліни та освітньої мети ...

Вплив сили мотивації на рівень занять фізичною культурою учнів 10–11 класів загальноосвітньої школи
Мотивація посідає провідне місце в структурі особистості і є одним з основних понять, що використовується для пояснення рушійних сил поведінки. Тому тема мотивації – одна з найактуальніших ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.edudirect.net