Сакральний текст як лінгвокультурний

Нова педагогіка » Формування уявлення учнів про священні книги Індії в шкільному курсі "Світова література" » Сакральний текст як лінгвокультурний

Сторінка 2

Махабхарата. «Того, чого немає в «Махабхараті», немає в Індії (прислів’я). Назва епосу означає: «Велике сказання по нащадків Бхарати». Епос створювався в період з ІV ст. до н.е. по ІV ст. н.е. Він складається з 19 книг. Одна з частин епосу «Бхагавадгита» (Божественна пісня) – священна книга індуїзму, такий же характер має 19-а книга «Хариванна» (Родовід Харі (Вішну). Обсяг епосу у 8 разів перебільшує «Іліаду» та «Одісею» (1000000 шлок – двовіршів). Основний зміст героїчного епосу становить розповідь про боротьбу за владу між двома царськими родинами – кауравами та пандавами, що належать до одного племені бхаратів. Події величезного епічного сказання насправді лише звичайні міжусобиці, що відбувалися між ХІІ та Х ст. до н. е. на північному сході від Делі, біля міста Хастініпура (столиця бхаратів).

Сюжет епосу, основний пафос якого – героїчна активність, підпорядкування своїх дій дхармі (моральному закону, який з’єднує особисту долю з гармонією Всесвіту) – становить лише ¼ частину від загального обсягу. Решта – вставлені епізоди (серед них легенди про любов Налю та Дамаянти, Рами і Сіти), міфологічні перекази, притчі, філософські трактати (ХІІ та ХІІІ книги – описання про обов’язки царів, про політику, закони держави та сімейне життя, мораль, релігію тощо.) Один з розділів присвячений зведенню чертога для гри в кості між пандавами і кауравами (гра в кості – сакральний акт, у міфології аріїв на початку світового періоду аси (боги) грали з девами на долі світу та програли, але після загибелі світу аси знову повернуть собі золоту гральну дошку, скою вони володіли).

Дослідники називають «Махабхарату» – цілою літературою, давньоіндійською енциклопедією. В епосі викладено етичний кодекс давньоіндійського суспільства, який переслідує 4 мети: опис дхарми (морального закону), артхі (практичної поведінки), ками (любові) та мокші (духовного визволення).

Базуючись на універсаліях, які виділені з сюжету, відзначимо, що «Махабхарата» належить до класичних форм героїчного епосу, оскільки відсутній опис моделі світу (хоча в фіналі дія переноситься в пекло і рай), згадується квазіісторичний час, на стороні пандавів на землі б’ється бог Крішна (втілення Вішну). Як етичний кодекс, вкажемо, що серед моральних цінностей для чоловіків – справедливість (Юдхіштхіра), мудрість (у відгадуванні загадок), сила (змагання женихів), у жінок цінується краса («подібна лотосу» Драупаді) і вірність.

Українською мовою твір перекладав Іван Франко.

Рамаяна. Назва епосу означає «Діяння Рами». Протягом багатьох століть «Рамаяна» та «Махабхарата» існували в усній традиції давньої Індії паралельно. Виникнення датується приблизно ІІІ-ІІ ст. до н. е. Цікаво, що в цьому епосі жодного разу не згадується «Махабхарата», а в «Махабхараті» кілька разів цитується «Рамаяна» (у вставленій новелі передається основний зміст легенди про Раму і Сіту, згадується також ім’я Вальмікі, який вважається автором «Рамаяни») Обсяг епосу 2400 шлок (двовіршів), 7 книг. «Рамаяна» відрізняється від «Махабхарати» тим, чим і «Одіссея» від «Іліади» – численністю фантастичних елементів.

Головний мотив епосу – розлука та страждання героїв. «Рамаяна» – перший власне літературний твір, що записаний у перших століттях нашої ери. Письмова редакція «Рамаяни» була здійснена, як вважають, освіченим оповідачем, близьким до придворного оточення. Звідси й риси літературності: плачі та голосіння розлученого подружжя, психологізація поведінки героїв, довгі ліричні описи природи, портрети героїв, гра слів, алітерація, риторичні фігури, величезна кількість метафор.

Для ознайомлення з епосом можна звернутись до прозаїчного переказу тексту українською мовою Пречманда або скороченого варіанту О. Глазової.

Також до сакральних текстів Індії, які пропонуються в школі є Дгаммапада, що входить до складу Трипітаки.

Дгаммапада (з палі «Шлях закону», «Шлях учення», ІV ст. до н.е.) – книга висловів Будди морально-етичного й філософського спрямування, «свого роду компендіум буддійської мудрості, в якому в концентрованій, афористичній формі повно і просто викладені основні моральні принципи раннього буддізму». Містить 423 вірші-афоризми, поділені на 26 розділів. Буддійські афоризми часто утворюють пари. Провідні теми віршів: добро і зло, старість і смерть, мудрість і щастя.

Висновок: сакральний текст потрібно розгядати в багатьох аспектах. Таких як: культурологічному, лінгвокультурологічному, релігієзнавчому й філологічному. Кожен священний текст Індії має своє особливості. Більг=ща частина твору перекладена українською мовою.

Страницы: 1 2 

Рекомендуємо почитати:

Ігрові технології підвищення рівня мотивації студентів до навчання
Формування позитивного відношення до професії є важливим чинником підвищення учбової успішності студентів. Але само по собі позитивне відношення не може мати істотного значення, якщо воно н ...

Шляхи забезпечення пошукової навчально-пізнавальної діяльності у сучасній початковій школі
Щоб визначити конкретні шляхи і резерви подальшого удосконалення процесу навчання на основі більш повного застосування методів формування та розвитку пошукової навчально-пізнавальної діяльн ...

Суть проектно-технологічної діялбності у процесі сільськогосподарської діяльності
В нормативних документах освіти проектно-технологічна діяльність позначений як «спосіб організації пізнавально-трудової діяльності учнів з метою вирішення проблем, зв’язаних в проектуванням ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net