Етнопедагогіка як засіб виховання особистості

Нова педагогіка » Технологія використання етнопедагогіки » Етнопедагогіка як засіб виховання особистості

Сторінка 6

Обравши своїм провідним числом принцип, "хто не працює той не їсть", народна педагогіка бореться за реалізацію його на практиці. Праця в ній є першою необхідністю і обо’вязком кожного. Народні традиції родинного виховання відображають жагуче прагнення батьків до того, щоб забезпечити якомога вищий рівень трудової підготовки дітей, збудити в молоді, як психологічно, так і морально постійний потяг до праці, причому такий сильний, що б вихованець соромився власного байдикування, обурливо ставився до ледарів і нероб, в умовах бездіяльності почував ненормально та й навіть в уяві не припускав собі такого, що можна жити не працюючи.

Народна педагогіка не тільки проголошувала обов'язок працювати, а й втілювала його на практиці. Вже з перших кроків батьки залучають дітей до посильної праці у різних її видах, пов'язаних з самообслуговуванням, господарсько-побутовими потребами, участю в догляді за рослинами і тваринами, рукоділлі. Така різноманітність дає змогу підтримувати постійний інтерес до трудової діяльності. Оскільки тут найбільше місця займає дитяча гра, цей період трудового виховання називаємо ігровим. Взаємозв'язок праці з грою виявляється по-різному: гра відображає працю дорослих, елементи трудових дій відбуваються в грі, ігрові моменти включаються в процес праці. Відображаючи в іграх трудові дії дорослих, діти проймаються любов'ю до їхньої праці.

Народна педагогіка прищеплює дітям любов до землі, навчаючи їх любити землю своєю душею.

Арсенал засобів виховного впливу з метою формування в дітей та молоді шанобливого ставлення і любові до землі в народній педагогіці дуже багатий. Це насамперед фольклор педагогічного змісту й спрямованості, який оспівує красу й велич рідної землі. Дуже велику роль тут відіграє приклад дорослих, зокрема батьків, у ставленні до землі, хліборобської професії, залучення дітей з раннього віку до сільськогосподарської праці.

Усе найцінніше, що має людина - життя, щастя, здоров'я, радість і довголіття, віру і любов, духовні й матеріальні блага, йде від землі. Із землею етнопедагогіка пов'язує всі свої заповітні мрії надії і сподівання.

Отже, народна педагогіка — це сукупне педагогічне знання, це навчально-виховний досвід народу. Тому, навчаючи дітей слід широко використовувати українську етнопедагогіку, казки, малі жанри фольклору, народне мистецтво.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 

Рекомендуємо почитати:

Аналіз психолого-педагогічної літератури з питання розвитку мовлення дітей раннього віку
У ранньому віці закладається фундамент мовленнєвого розвитку дитини. Своєчасний розвиток мовлення, у свою чергу, є основою розумового й психічного розвитку особистості. Затримки і вади мовл ...

Авторські пропозиції та їх результативність
Розвиток суспільства – процес безперервний. Це постійне оновлення і ускладнення всіх умов і сторін життя, і діяльності людини, нові проблеми міжнародного і внутрішнього життя суспільства, н ...

Техніка постановки запитань
1. Питання чітко продумуються та формулюються так, щоб підвести присутніх до розуміння проблеми. 2. Якщо хтось з учасників висловлює помилкове судження, то слід через ланцюжок питань підвес ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net