Етнопедагогіка як засіб виховання особистості

Нова педагогіка » Технологія використання етнопедагогіки » Етнопедагогіка як засіб виховання особистості

Сторінка 6

Обравши своїм провідним числом принцип, "хто не працює той не їсть", народна педагогіка бореться за реалізацію його на практиці. Праця в ній є першою необхідністю і обо’вязком кожного. Народні традиції родинного виховання відображають жагуче прагнення батьків до того, щоб забезпечити якомога вищий рівень трудової підготовки дітей, збудити в молоді, як психологічно, так і морально постійний потяг до праці, причому такий сильний, що б вихованець соромився власного байдикування, обурливо ставився до ледарів і нероб, в умовах бездіяльності почував ненормально та й навіть в уяві не припускав собі такого, що можна жити не працюючи.

Народна педагогіка не тільки проголошувала обов'язок працювати, а й втілювала його на практиці. Вже з перших кроків батьки залучають дітей до посильної праці у різних її видах, пов'язаних з самообслуговуванням, господарсько-побутовими потребами, участю в догляді за рослинами і тваринами, рукоділлі. Така різноманітність дає змогу підтримувати постійний інтерес до трудової діяльності. Оскільки тут найбільше місця займає дитяча гра, цей період трудового виховання називаємо ігровим. Взаємозв'язок праці з грою виявляється по-різному: гра відображає працю дорослих, елементи трудових дій відбуваються в грі, ігрові моменти включаються в процес праці. Відображаючи в іграх трудові дії дорослих, діти проймаються любов'ю до їхньої праці.

Народна педагогіка прищеплює дітям любов до землі, навчаючи їх любити землю своєю душею.

Арсенал засобів виховного впливу з метою формування в дітей та молоді шанобливого ставлення і любові до землі в народній педагогіці дуже багатий. Це насамперед фольклор педагогічного змісту й спрямованості, який оспівує красу й велич рідної землі. Дуже велику роль тут відіграє приклад дорослих, зокрема батьків, у ставленні до землі, хліборобської професії, залучення дітей з раннього віку до сільськогосподарської праці.

Усе найцінніше, що має людина - життя, щастя, здоров'я, радість і довголіття, віру і любов, духовні й матеріальні блага, йде від землі. Із землею етнопедагогіка пов'язує всі свої заповітні мрії надії і сподівання.

Отже, народна педагогіка — це сукупне педагогічне знання, це навчально-виховний досвід народу. Тому, навчаючи дітей слід широко використовувати українську етнопедагогіку, казки, малі жанри фольклору, народне мистецтво.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 

Рекомендуємо почитати:

Основний зміст занять з декоративно-прикладного мистецтва в школі
Велике значення українського декоративно-прикладного мистецтва полягає в естетичному та художньому вихованні дітей у сучасній початковій школі. Чимало педагогів, учених, методистів, художни ...

Вулична соціальна робота
Вулиці повинні бути безпечними та спокійними. Такими, щоб кожен з нас міг спокійно відпустити свою дитину на вулицю і не хвилюватись ні за здоров'я, ні за життя. Аналіз статистичних даних з ...

Сутність, завдання та принципи екологічного виховання учнів
Екологічне виховання-це виховання любові до природи. Дійсно, це складова частина такого виховання, але нерідко прийоми, за допомогою яких виховують таку любов, дуже сумнівні. Наприклад, із ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.edudirect.net