Етнопедагогіка як засіб виховання особистості

Нова педагогіка » Технологія використання етнопедагогіки » Етнопедагогіка як засіб виховання особистості

Сторінка 6

Обравши своїм провідним числом принцип, "хто не працює той не їсть", народна педагогіка бореться за реалізацію його на практиці. Праця в ній є першою необхідністю і обо’вязком кожного. Народні традиції родинного виховання відображають жагуче прагнення батьків до того, щоб забезпечити якомога вищий рівень трудової підготовки дітей, збудити в молоді, як психологічно, так і морально постійний потяг до праці, причому такий сильний, що б вихованець соромився власного байдикування, обурливо ставився до ледарів і нероб, в умовах бездіяльності почував ненормально та й навіть в уяві не припускав собі такого, що можна жити не працюючи.

Народна педагогіка не тільки проголошувала обов'язок працювати, а й втілювала його на практиці. Вже з перших кроків батьки залучають дітей до посильної праці у різних її видах, пов'язаних з самообслуговуванням, господарсько-побутовими потребами, участю в догляді за рослинами і тваринами, рукоділлі. Така різноманітність дає змогу підтримувати постійний інтерес до трудової діяльності. Оскільки тут найбільше місця займає дитяча гра, цей період трудового виховання називаємо ігровим. Взаємозв'язок праці з грою виявляється по-різному: гра відображає працю дорослих, елементи трудових дій відбуваються в грі, ігрові моменти включаються в процес праці. Відображаючи в іграх трудові дії дорослих, діти проймаються любов'ю до їхньої праці.

Народна педагогіка прищеплює дітям любов до землі, навчаючи їх любити землю своєю душею.

Арсенал засобів виховного впливу з метою формування в дітей та молоді шанобливого ставлення і любові до землі в народній педагогіці дуже багатий. Це насамперед фольклор педагогічного змісту й спрямованості, який оспівує красу й велич рідної землі. Дуже велику роль тут відіграє приклад дорослих, зокрема батьків, у ставленні до землі, хліборобської професії, залучення дітей з раннього віку до сільськогосподарської праці.

Усе найцінніше, що має людина - життя, щастя, здоров'я, радість і довголіття, віру і любов, духовні й матеріальні блага, йде від землі. Із землею етнопедагогіка пов'язує всі свої заповітні мрії надії і сподівання.

Отже, народна педагогіка — це сукупне педагогічне знання, це навчально-виховний досвід народу. Тому, навчаючи дітей слід широко використовувати українську етнопедагогіку, казки, малі жанри фольклору, народне мистецтво.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 

Рекомендуємо почитати:

Вдосконалення історичної освіти як складова формування історичної свідомості молоді
Процес формування історичної свідомості української молоді довготривалий та неоднозначний. Формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров’я – одне і ...

Можливість цілеспрямованого розвитку пам'яті у навчальній діяльності
Знання складаються з певної системи фактів, понять, суджень. Для їх запам'ятовування необхідно виокремлювати певні смислові одиниці, встановлювати зв'язки між ними, застосовувати логічні пр ...

Методологічні основи процесу навчання. Рушійні сили процесу навчання
Методологічні основи процесу навчання – наукова теорія пізнання, яка передбачає єдність історичного та логічного в пед процесах, методологічний аналіз основних дидактичних понять. Процес на ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.edudirect.net