Етнопедагогіка як засіб виховання особистості

Нова педагогіка » Технологія використання етнопедагогіки » Етнопедагогіка як засіб виховання особистості

Сторінка 5

Великого значення народна педагогіка надає іграм, які сприяють фізичному розвитку дітей. Поставлена мета в них досягається через різноманітні рухи: ходьбу, стрибки, біг, кидання, чи перенесення предметів. Рухливі і спортивні ірги виховують силу, спритність, витривалість, відвагу, рішучість, ініціативу, товариську взаємовиручку, привчають долати психічні і фізичні навантаження, гартуючи організм, створюючи у дітей бадьорий настрій. Спортивні поєдинки дуже захоплюють молодь. У них беруть участь не тільки діти, а й дорослі. У сім'ї велику роль відіграють батьки. Саме вони є прикладом для своїх дітей у ставленні до фізичної культури.

Невід'ємним компонентом народної педагогіки є розумове виховання - цілеспрямований вплив дорослих на розвиток активної розумової діяльності дітей. У масовій практиці сімейного виховання воно охоплює ознайомлення дітей з навколишнім світом, формування їхньої пізнавальних інтересів, інтелектуальних навичок і вмінь, розвиток пізнавальних здібностей.

Пильна увага народної педагогіки до розумового виховання випливає з високої оцінки, яку дає народна мудрість розумовому розвитку та його ролі й значенню в житті й діяльності кожної людини: "Знання та розум - скарб людини". За її твердженням, розум — одна з найкращих людських якостей ("Не краса красить, а розум "). Від розумового виховання залежить успіх підготовки людини до життя (" Розумний всякому дає лад"), її трудові успіхи (Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в'язати), особисті доля й щастя ("Щастя без розуму - торбина дірява"). Різні складні перипетії і тяготи найчастіше долаються не силою, а розумом ("Сила уму уступає", і "Сила перед розумом никне "). Людина з неповноцінним розумом - каліка ("Людина без розуму, що сніп без перевесла "). Широка життєва функція розуму зафіксована в численних народних висловах: "до розуму дійти" (порозумнішати), "до розуму довести" (виховати вигодувати), "брати на розум" (брати до уваги), "держати розум в голові" (бути розумним), "розумом не збагнути" (не розуміти), "з розуму звести "(обманути) та інші. Щоб підкреслити життєве значення розуму, народна дидактика дуже часто протиставляє його глупості ("Краще один мудрий, ніж десять дурних"),"Розумний розсудить, а дурний осудить".

Розумове виховання - процес тривалий і складний. Успіх його забезпечується багатьма чинниками. Провідне місце серед них займає живе спілкування з розумними людьми ("З розумним поговориш, то й розуму наберешся, а з дурним - то й свій загубиш "). Саме такий обмін думками дуже потрібний в спілкуванні з малими дітьми, коли в них формується уявлення про навколишнє життя. Діти люблять, коли з ними багато говорять. Розмова з дитиною викликає і розвиває голосові реакції, підтримує вимовляння нею спочатку окремих звуків, згодом - складів. Дитяче лепетання завжди викликало приємне переживання, як у дітей, так і дорослих. З розвитком мовлення батьки справедливо пов'язують свої надії на добрий розвиток розуму дитини, бо вона і мислення нерозривні: мовлення людини свідчить про її розум, і навпаки ("Який розум, така й балачка"). З мовою приходить свідоме осягнення дійсності. Народ високо цінує мову як основний засіб вираження своєї сутності людини.

Залучення дитини до світу мови через пісню, спочатку колискову, має велике педагогічне значення. Для українських народних пісень характерні висока художня досконалість, влучність епітетів і метафор, милозвучність, вони закладають надійний фундамент для вироблення мовного слуху дитини, тонко розкривають поняття про явища навколишнього світу, всіляко заохочують її до самостійної розумової діяльності.

Уся народна педагогіка ґрунтується на праці. За народною оцінкою праця - першооснова життя суспільства, головний засіб створення матеріальної й духовної культури ("Без труда нема добра", "Праця людину годує, а лінь марнує"). Правильно організована праця облагороджує людину, забезпечує її нормальний фізичний, розумовий і моральний розвиток ("Щоб людиною стати, треба працювати", "У праці - краса людини"), відвертає від поганих думок і вчинків. З давніх-давен вважалось, що навіть у найбільшому горі душу очищає, зцілює і повертає до життя саме праця. Виховна сила праці настільки велика, що її важко переоцінити.

У народі застерігають: якщо хочеш мати в своїй сім'ї виродка, дай снові чи дочці все, що вони хочуть, і позбав їх можливості працювати. Неробство неодмінно веде до нещастя. За народними переконаннями, тільки той може бути щасливим, хто працює ("Праця ключ до щастя"). Народ ніколи не відривав щастя від праці, навіть тоді, коли праця була для нього прокляттям. Любов до праці, уміння працювати є найкращою спадщиною, яку можуть залишити батьки своїм дітям. Праця - найвище мірило цінності людини.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Рекомендуємо почитати:

Методи стимулювання і мотивації навчально- пізнавальної діяльності
Цю групу методів умовно поділяють на дві підгрупи за характером спонукання до навчання: Методи стимулювання інтересу до навчання: це дії, пов’язані зі створенням ситуації відкриття чогось н ...

Байка - один з видів літературного жанру, який вивчається за програмою. Алегорія. Мораль
Байка - один із різновидів ліро-епічного жанру, невеликий алегоричний, здебільшого віршовий твір повчального змісту. Наприкінці байки втримується короткий повчальний висновок — так називана ...

Аналіз літератури з досліджуваної проблеми
На важливості мовленнєвого розвитку для становлення духовно багатої мовної особистості завжди акцентували методисти. Протягом тривалого часу в методиці та шкільній практиці широко використо ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net