Українська народна педагогіка як педагогічна система

Нова педагогіка » Технологія використання етнопедагогіки » Українська народна педагогіка як педагогічна система

Сторінка 1

Народна педагогіка - цілісна педагогічна система. Вона будувалася на емпіричних знаннях, реальних життєвих потребах, була зумовлена соціально-економічним життям народу, необхідністю підготувати гідну зміну носіїв етнокультурної спадщини народу. Тому ідеалом у народній педагогіці є людина праці, творець. Вихованню трудівника сприяла ціла система етнопедагогічних засобів, що підпорядковувалися таким провідним принципам, як виховання працею, природовідповідності, гуманному ставленню до дитини в поєднанні з розумною вимогливістю, зв’язку з життям тощо.

Традиційними народними засобами впродовж віків були усна народна творчість, гра, іграшка, звичаї та обряди. За їх допомогою молодому поколінню передавалися емпірично знайдені та перевірені практикою способи діяльності та поведінки. Вони "прилучали" дітей до соціального середовища, спрямовували розвиток особистості. Через позитивні емоції, наочно-чутливе оформлення свят, обрядів старше покоління передавало своє розуміння навколишнього світу, формувало ціннісні орієнтації підростаючого покоління.

Серед найважливіших ланок народної системи виховання слід відзначити сім’ю, громадськість, колектив, ровесників. Так, згідно з традиціями етнопедагогіки, сім’я несла повну відповідальність за виховання дітей, підготовку їх до життя та праці. В ній дитина набувала моральних, цінностей, проходила трудову підготовку. Наставниками дітей постійно були, батько й мати, старші члени родини. Висловлюючи похвалу або ж осуд родині за виховання дітей, громада виявляла своє ставлення до виконання батьками своїх соціальних функцій. Громадська думка виступала одним із найважливіших факторів народної системи виховання.

Значне місце у вихованні та самовихованні дітей народна педагогіка відводить колективу ровесників, в якому формується ініціатива кожного його члена» народжується дух змагання. Так, під час сільськогосподарських робіт і в часи дозвілля молодь прагнула виконати якомога краще трудові завдання, утвердитись своєю працездатністю, вмінням, що служило важливим фактором поваги та визнання з боку молодіжної громади й старших.

Народна педагогічна система включає в себе такі важливі напрями виховання дітей і молоді, як трудове, моральне, розумове, фізичне та естетичне. Завдання полягало в тому, щоб виховати молоду людину, якій притаманні були б висока моральність, працелюбність, практичний розум, фізична витривалість, тонке відчуття краси. Тому і сьогодні не втратили своєї вартості педагогічні традиції щодо виховання працездатності, бережливого ставлення до результатів праці, прилучення дітей та молоді до традиційних занять батьків, відповідальності родини за підготовку дітей до життя, формування громадської думки як фактора виховання, виховання красою тощо.

Педагогічна виправданими та ефективними в практичному застосуванні є традиційні засоби народної педагогіки. Однак у сучасному зверненні до народної педагогіки спостерігається дещо спрощене та однобічне її розуміння, сприйняття лише її окремих положень, епізодичне використання її засобів.

Невичерпним джерелом, з якого зароджувалася національна система виховання, була життєдіяльність наших пращурів, починаючи від дохристиянських часів. Передача життєвого досвіду, набутих знань, умінь від покоління до покоління становила сутність історичного буття народу. Трудова, насамперед, хліборобська діяльність наших предків набувала пріоритетного напряму в житті та вихованні підростаючих поколінь.

Витоки української національної системи виховання сягають углиб давнини. Протягом сторіч вона встановлювалась, розвивалась, вдосконалювалась, зберігаючись і захищаючись від руйнівного впливу, як чужоземних, так і "своїх", рекреаційних, шовіністичних політичних сил

Лише після здобуття незалежності в суверенній Україні розпочавсь процес державотворення. Важливою його частиною є формування та втілення в життя власної політики в галузі освіти, її зміст викладено в Державній національній програмі "Освіта" (Україна XXI ст.), Законі України "Про освіту", де в основу пріоритетних принципів розвитку її системи поставлено гуманізацію і демократизацію всіх складових елементів нашої освіти та національну спрямованість, що полягає у "невіддільності освіти від національного ґрунту".

Успішне розв'язання означених завдань великою мірою залежить від знання нашої педагогічної спадщини. Історія освіти і педагогічної думки України допомагає виробленню творчого критичного ставлення до минулого, дає змогу бачити закономірності розвитку освіти і педагогічних ідей, порівнювати їх, виділяти загальне і часткове, особливе і характерне.

За визначенням М.Г. Стельмаховича, народною педагогікою називають ту, яку створив народ. Це галузь його емпіричних знань і досвіду, що відображаються в домінуючих серед трудящих морально-етичних ідеалах, поглядах на зміст, мету й принципи формування людини, у сукупності народних засобів, умінь і навичок виховання і навчання дітей та молоді. Усі видатні педагоги минулого і сучасного досягли високого наукового злету завдяки тому, що свою педагогічну творчість будували на ґрунті народної педагогіки. Тому й ніякого перебільшення не буде, коли скажемо, що педагогіку творить народ, а професіональні педагоги її аранжують.

Страницы: 1 2

Рекомендуємо почитати:

Специфіка молодшого школяра у різних типах родини
На цей рахунок існує дві найбільш розповсюджені точки зору. Перша: єдина дитина виявляється більш емоційно стійкіша, ніж інші діти, тому, що не знає хвилювань, пов’язаних із суперництвом бр ...

Авторська школа
Існує поняття «авторське кіно» чи, скажімо, «авторська ювелірна прикраса», «авторська кераміка» — йдеться, власне, про твори мистецтва у тих сферах культури, в яких натхненна творчість зовс ...

Види та критерії обдарованості
Обдаровані діти надзвичайно сильно відрізняються один від одного по видах обдарованості. Наприклад. Художня обдарованість. Цей вид обдарованості підтримується і розвивається в спеціальних ш ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.edudirect.net