Історія зародження та розвиток етнопедагогіки

Нова педагогіка » Технологія використання етнопедагогіки » Історія зародження та розвиток етнопедагогіки

Сторінка 5

Одним із перших дав наукове визначення народної педагогіки Г. С. Виноградов: «Народна педагогіка — це не стільки система, скільки сума знань, умінь і навичок». Це не стільки педагогічна теорія, скільки педагогічна практика. З точки зору Г. С. Виноградова, народна педагогіка — це сукупність навичок та прийомів, які використовував народ з метою формування особистості в певному напрямі. Це сукупність народних поглядів, народних засобів впливу на молоде покоління з метою його навчання і виховання.

Г.Н. Волков уперше в педагогічній літературі ввів поняття «етнопедагогіка», пов'язуючи її з народним етносом, національним характером, який склався у того чи іншого народу під впливом історичних умов. Він пише, що етнопедагогіка — це наука «про досвід народних мас у вихованні підростаючого покоління, про їхні педагогічні погляди, наука про педагогіку побуту, педагогіку сім'ї, роду, племені, народності та нації». Автор розглядає народну педагогіку в нерозривному зв'язку з педагогічною практикою.

А.Е. Ізмайлов дає своє, ширше визначення народної педагогіки. За його словами, «народна педагогіка — це сукупність нагромаджених та перевірених практикою емпіричних знань, умінь, відомостей, навичок, що передаються з покоління в покоління переважно в усній формі як продукт історичного й соціального досвіду народних мас». Автор робить спробу визначити своєрідність та характерні особливості народної педагогіки.

Народна педагогіка — це колиска наукової педагогіки, їй стільки років, скільки років народу. Вона значно впливає на розвиток і формування сучасної наукової педагогіки.

Народна педагогіка сьогодні виступає об'єктом багатьох наукових досліджень, і в той самий час вона сама певним чином впливає на розвиток теорії і практики педагогіки та сімейного виховання.

Народна педагогіка — це і суто національні творіння, які відбивають специфіку нації, народу, Такими є українські народні казки «Язиката Хвеська», «Солом'яний бичок», «Кривенька качечка», «Пан Коцький», «Іван-Побиваш», «Гай-гай», «Бідний гуцул і старий опришок» та ін. Разом з тим, народній педагогіці властиві нерозвинутість, недиференційованість різних за значенням понять, суджень про виховання й навчання.

Педагогічна спадщина К.Ушинського міцно ввійшла в золотий фонд української та російської педагогічної думки. Він створив струнку, оригінальну, прогресивну педагогічну систему, що охоплювала основні проблеми виховання і навчання, та спрямовану в майбутнє. Можна висловити передбачення, що такою вона буде і в наступному тисячолітті, бо центральною ідеєю цієї системи є ідея народності, яку великий педагог розумів як своєрідність кожного народу зумовлену його історичним розвитком, соціальними умовами життя, географічними особливостями.

Ідея народності К.Ушинського базується на народності школи і навчанні рідною мовою. На його думку, кожен народ має право і повинен мати свою школу зі своєю мовою, побудовану на народних традиціях. Він дійшов висновку, що не тільки на практиці, а й у теорії не існує загальної системи виховання, і як не можна жити за зразком іншого народу, так само не можна виховуватися за чужою запозиченою педагогічною системою. Виховання має могутній вплив тільки тоді, коли воно народне. Народ створив чудову народну пісню, з якої черпають своє натхнення і поет, і художник, і музикант; у народі живе влучне, глибоке та істинне слово, що йде з найвіддаленіших часів. К. Ушинський наполягав на тому, щоб виховання і освіта ґрунтувалися на ідеї любові до своєї Батьківщини і свого народу, прищепленні почуття національної гідності у поєднані з пошаною до інших народів.

Народно-педагогічні ідеї К.Ушинського стали стимулом для розвитку педагогічної думки в особі численних однодумців і послідовників. До таких слід віднести Олександра Васильовича Духновича - одного з найвизначніших представників культурно-освітнього руху українців Закарпаття. Хоч творча спадщина його суперечлива і нерівноцінна, все ж він зіграв прогресивну роль у розвитку педагогічної думки в Україні, заклавши початки народної освіти на Закарпатті та захищаючи ідею народності виховання. О.Духнович сприйняв передові педагогічні ідеї своїх попередників і творчо розвинув їх на засадах народності, демократизму і гуманізму.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Рекомендуємо почитати:

Готовність дітей з тяжкими порушеннями до оволодіння самостійним писемним мовленням
Під мовленнєвою готовністю дітей до оволодіння самостійним писемним мовленням вчені (А. Богуш, М. Вашуленко, В. Гербова, Л. Дейниченко, А. Іваненко, Н. Орланова) розуміють сформованість нав ...

Поглиблення знань про священні книги Індії в систематичному курсі світової літератури
У 8 класі за програмою 2005 року представлено вивчення Ведів. На цьому уроці краще всього провести міні лекцію по цій темі, або дати попереднє пошукове завдання для учнів. На уроці потрібно ...

Програма розвитку Українського козацтва в Білгород-Дністровському районі на 2008-2010 роки
На теперішній час Українське козацтво – сукупність громадських організацій козацького спрямування (міжнародних та Всеукраїнських національно-патріотичних і оборонно-спортивних громадських о ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.edudirect.net