Історія зародження та розвиток етнопедагогіки

Нова педагогіка » Технологія використання етнопедагогіки » Історія зародження та розвиток етнопедагогіки

Сторінка 4

Одним із перших дав наукове визначення народної педагогіки Г. С. Виноградов: «Народна педагогіка — це не стільки система, скільки сума знань, умінь і навичок». Це не стільки педагогічна теорія, скільки педагогічна практика. З точки зору Г. С. Виноградова, народна педагогіка — це сукупність навичок та прийомів, які використовував народ з метою формування особистості в певному напрямі. Це сукупність народних поглядів, народних засобів впливу на молоде покоління з метою його навчання і виховання.

Г.Н. Волков уперше в педагогічній літературі ввів поняття «етнопедагогіка», пов'язуючи її з народним етносом, національним характером, який склався у того чи іншого народу під впливом історичних умов. Він пише, що етнопедагогіка — це наука «про досвід народних мас у вихованні підростаючого покоління, про їхні педагогічні погляди, наука про педагогіку побуту, педагогіку сім'ї, роду, племені, народності та нації». Автор розглядає народну педагогіку в нерозривному зв'язку з педагогічною практикою.

А.Е. Ізмайлов дає своє, ширше визначення народної педагогіки. За його словами, «народна педагогіка — це сукупність нагромаджених та перевірених практикою емпіричних знань, умінь, відомостей, навичок, що передаються з покоління в покоління переважно в усній формі як продукт історичного й соціального досвіду народних мас». Автор робить спробу визначити своєрідність та характерні особливості народної педагогіки.

Народна педагогіка — це колиска наукової педагогіки, їй стільки років, скільки років народу. Вона значно впливає на розвиток і формування сучасної наукової педагогіки.

Народна педагогіка сьогодні виступає об'єктом багатьох наукових досліджень, і в той самий час вона сама певним чином впливає на розвиток теорії і практики педагогіки та сімейного виховання.

Мова народної педагогіки проста й доступна широким масам, в ній відсутні наукові терміни, але зберігається колорит місцевих діалектів і говорів.

Епітети, метафори, гіперболи, алегорії, риторичні запитання надають творам народної, педагогіки образності, емоційності й переконливості.

Народна педагогіка - це колективна творчість народу. Вона має надзвичайно широку аудиторію й доступна кожній простій людині, де б вона не жила і яку б освіту не мала. Народна педагогіка «замінювала молоді театр, якого вона не знала, школу, куди її не впускали, книгу, якої вона була позбавлена». Народна педагогіка високогуманна і моральна. Вона виховує повагу до старших, чемність, скромність, працьовитість, гостинність, правдивість, чесність.

Народна педагогіка — це і суто національні творіння, які відбивають специфіку нації, народу, Такими є українські народні казки «Язиката Хвеська», «Солом'яний бичок», «Кривенька качечка», «Пан Коцький», «Іван-Побиваш», «Гай-гай», «Бідний гуцул і старий опришок» та ін. Разом з тим, народній педагогіці властиві нерозвинутість, недиференційованість різних за значенням понять, суджень про виховання й навчання.

Почесне місце в розвитку етнопедагогіки належить Г.С.Сковороді. Його творчість живилась передусім із джерел народної мудрості. Інтелектуальний світ Г.Сковороди як просвітителя, його педагогічні переконання розвивались на основі досягнень української та російської духовної культур, надбань філософської думки Стародавньої Греції і Риму, великих гуманістів епохи Відродження.

Г. Сковорода високо цінував ідеали народної педагогіки. Саме народна мудрість показала йому не лише мету, а й зміст, основні принципи і засоби виховання, плідні педагогічні ідеї. Найбільше, що хвилювало його протягом усього життя - це питання про людину та її щастя. Тому не випадково сила педагогічних ідей Сковороди - в їх народності, демократизмі, в обстоюванні загальної, доступної для всіх і пов'язаної з життям, освіти.

Григорій Сковорода був народним педагогом у найглибшому розумінні цього слова. Вся його педагогічна теорія пройнята духом народності, побудована на кращих традиціях. Він увійшов в історію педагогічної науки як мислитель XVII ст., творець оригінальної концепції виховання. Головними джерелами його ідей були педагогіка античного світу, епохи Відродження XIV-XVI ст., народна педагогіка. Так само, як передові педагоги заходу, Григорій Сковорода, вирішуючи важливі соціально-педагогічні проблеми, ставив, передусім, завдання виховати людину-громадянина на основі принципу природовідповідності. Цей принцип випливає з ідеї народної педагогіки, за якими, виховуючи дітей, слід насамперед зважати на їхні природні можливості і нахили. Зазначений принцип мав неабияке значення для подальшого поглиблення передової педагогічної думки, бо орієнтував на різносторонній розвиток природних задатків людини у процесі її навчання і виховання.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Рекомендуємо почитати:

Пізнавальний інтерес та засоби його формування
Перш ніж перейти до ґрунтовного розгляду інтерактивних навчальних технологій та інтерактивного уроку, що стимулюють учнів до пізнавального інтересу, спробуємо з'ясувати загальну суть інтера ...

Відомі студенти і викладачі
Попередниками сучасних студентів було безліч видатних людей усіх епох. Це й майбутні Папи Римські, і такі велетні, як Томас Бекет, Данте Аліг'єрі, Джованні Боккаччо, Франческо Петрарка, Ера ...

Принципи, структура та зміст побудови програми «Духовна музика в сучасній школі»
Повернення знання духовної музики, безумовно, тривалий процес і буде охоплювати не одне покоління. Можливо, він аналогічний процесові входження людини в сферу давньоруського живопису, що оп ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net