Загальний аналіз стану розв’язання досліджуваної проблеми у роботі масової початкової школи

Нова педагогіка » Дидактичні основи організації колективної учбової діяльності молодших школярів » Загальний аналіз стану розв’язання досліджуваної проблеми у роботі масової початкової школи

Сторінка 5

Був проведений багаторічний порівняльний експеримент, який повторювався 4 рази різними вчителями. Один і той же вчитель викладав три роки у паралельних класах українську мову, при цьому відрізнялися лише форми навчального спілкування. В одному класі вчитель проводив урок сучасними фронтальними і дискусійними методами. Він давав класу запитання, вислуховував відповіді, спеціально провокував суперечки, пропонуючи хибні рішення, старався не організувати роботу дітей одноосібно, а просив всіх учнів оцінити, перевірити, іноді і дати завдання іншим дітям. Педагог будував з дітьми демократичні відносини, створював атмосферу спільного пошуку істини. Діти цього класу грали ігри, але не групами по два-чотири чоловіка, а цілим класом під керівництвом вчителя. Цей клас у подальшому буде називатися контрольним. В іншому класі – експериментальному – вчитель додавав ще одну форму навчального спілкування – групову роботу, які характеризують навчальну самостійність дітей цих двох класів.

Критерієм навчальної самостійності молодших школярів є насамперед самостійність в контролі і оцінці своїх навчальних можливостей.

Найвища формула самооцінки: «Я знаю, що я нічого не знаю» – доступна і дозволена лише філософу, мудрецю – Сократу. Від першокласника ми очікуємо набагато менше. Вивчивши список слів з м’яким знаком на кінці слова, він повинен сказати: «Я знаю, чому пишеться Ь у слові день, але я не знаю, чому він пишеться у лові пень». Дитина не повинна давати відповіді Карлсона: «Я все знаю (про Ь)». На жаль, такі відповіді ми почули від 35% учнів контрольного класу. В експериментальному класі жодного «Карлсона» не знайшлося. Тут діти не розуміли: «Невже звук (н) можна пом’якшати? Для чого писати Ь в слові грудень?». Ці міркування звучали і під час трен6увальних диктантів. Діти часто зверталися до вчителя із запитаннями: «Писати чи не писати м’який знак у тому чи іншому слові?».

В контрольному класі учнів, які завжди могли визначити границю своїх знань, було 37%, в експериментальному – 75%.

Можна ще привести багато прикладів, які свідчать про одне: класи де застосовувалися різні форми навчання, різко відрізняються за вмінням оцінити свої знання. В області навчальної оцінки набагато більше самостійним є той клас, який має практику організованої навчальної співпраці дітей при вирішенні навчальних завдань.

Користь навчальної співпраці для виховання самостійності в контролі за своїми навчальними діями особливо наочно проявилося при проведені «Завдання для товариша». Два паралельних других класи до початку четвертої чверті мали однаковий рівень грамотності. Цілу чверть в одному класі діти готували «Завдання для товариша». Зрозуміло, що вчитель не міг отримати від такої групи дітей ні повної безпомилкової роботи, ні повноти і розгорну тості аргументації; багато часу зайняла організація групової взаємодії. Тим не менш в кінці чверті орфографічні успіхи експериментального класу виявилися значно вищими, до того ж ефект групової роботи базувався на успіхах «середніх» учнів, які складали приблизно половину кожного класу. Ці діти, як відомо, не роблять грубих помилок, які свідчать про незнання правил і невміння їх застосовувати. Для виправлення помилок їх не потрібно додатково чомусь вчити, достатньо попросити: «Перевір себе уважніше» (тобто «середні» учні затрудняються насамперед в контролі).

Одною із важливих характеристик колективної учбової діяльності учнів є їх автономність від вчителя. За нашими спостереженнями, при груповій роботі вже в середині першого класу діти у більшості випадків самі регулюють свої взаємовідносини. Звертання до дорослого за допомогою зустрічається не у всіх групах і дуже рідко (1-2 рази на 30 хвилин роботи). Характер звернень до дорослого є ключем від багатьох загадок групової роботи. «»Ми не можемо домовитися: він вважає, що… А я з ним не згідний, тому що…».

У колективній діяльності діти вступають у взаємозалежні відносини, починають регулювати свою поведінку і дії, співвідносячи їх з інтересами колективу. Вчаться долати труднощі. Вчителю слід визначити оптимальну міру труднощів для даного класу і окремих учнів, щоб її вирішення підняло дитину на більш вищий ступінь розуміння і спілкування. Для цього потрібно пропонувати учасникам завдання, які потребують певної самостійності, застосовувати евристичні, дослідницькі методи навчання, проблемні ситуації, активне навчання.

Страницы: 1 2 3 4 5 

Рекомендуємо почитати:

Дидактичні вимоги до системи самостійних робіт
Під системою самостійних робіт розуміють сукупність взаємопов’язаних і взаємообумовлених видів робіт, які логічно випливають одна з одної та підкоряються загальним завданням освітнього проц ...

Методика експериментного дослідження у системі робіт з розвитку зв'язного мовлення учнів
Мовна особистість свідомо, відповідно до своїх переконань та життєвих цінностей обирає мовою спілкування мову Вітчизни, досконало вивчає її, пишається нею як національним надбанням і ознако ...

Педагогічні шляхи виховання гуманних почуттів у старших дошкільників
Забезпечити дітям простір гуманістичної взаємодії з дорослими та однолітками – важливе завдання педагога. Розв’язати його можна не виходячи з позиції, що “діти – це майбутні люди”, а вбачаю ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net