Основні положення програми і результати педагогічного експерименту

Аналіз доступних літературних джерел дозволив виділити теоретичні концепції і положення, що най адекватніше відображають основні закономірності процесу фізичного виховання. До них відносяться: концепція фізіології активності Н.А. Бернштейна, теорія рухових функціональних систем П.К. Анохіна, характеристика рухових здібностей як комплексних навчань (Е.А. Ашмарін, Л.П. Матвєєв і ін.), теоретична концепція навчання руховим діям (М.М. Боген), класифікація координаційних здібностей з позицій теорії багаторівневого управління рухами (В.І. Лях).

Вивчення програм по фізичній культурі в молодшій школі з цих позицій показало, що в них представлена велика різноманітність рухових дій, доступних дітям цього віку. Оволодіння ними сприяє збагаченню рухового фонду дитини, яка необхідна в більш старшому віці для освоєння складно координаційних рухових дій. У аналізованих програмах значна увага приділена розвитку рухових здібностей (РЗ), в першу чергу швидкісних, швидкісно-силових, гнучкості, загальної витривалості, координаційних. Тобто тих здібностей, виховання яких обумовлене психофізіологічним розвитком молодших школярів.

Аналіз традиційних програм по фізичному вихованню виявив їх загальну особливість: вони розраховані на кількісні показники фізичної підготовленості, на результативність при виконанні окремих рухів, фізичних вправ. Проте, метою фізичного виховання молодших школярів в наший країні є зміцнення здоров'я і гармонійний розвиток. Таким чином, ефективність фізичного виховання повинна визначатися рівнем здоров'я дітей. Не завжди підхід до оцінки фізичного виховання дітей визначається цим критерієм. Причинами є недостатня розробленість медико-соціальних аспектів, невивченість в достатній мірі причинно-наслідкових зв'язків між здоров'ям населення і організацією фізичного виховання, відсутність критерії оцінки здоров'я дитини.

Н.В. Панфілова, В.К. Бальсевич вважає, що програмний матеріал в шкільних установах має надмірно навчаючу спрямованість. При цьому, розвитку рухових якостей приділяється недостатньо уваги. Вони рекомендують проводити цілеспрямовану роботу з використанням, разом з простими рухами, складних в координаційному відношенні вправ. Ефективна методика розвитку фізичних якостей повинна передбачати багатократне повторення вправи (до 10-15 разів), ускладнення умов виконання, використання раціональних способів організації дітей на заняттях.

Виходячи з аналізу літературних джерел і практичного досвіду, Назаренко Н.Н. пропонує комплекс оздоровчих заходів дітей молодшого шкільного віку. Комплекс заходів містить такі основні напрями: самомасаж біологічно активних точок і методика формування тонко-координованих рухів; система комплексів спеціальних вправ побудована на етапах рухової сенсорики. Велика увага в комплексі заходів приділена вихованню особи дитини на духовно-етичних традиціях українського народу.

Однією з основних ланок досліджуваного оздоровчого комплексу є методика самомасажу біологічно активних точок кисті і формування тонко-координованих рухів, сприяюча розвитку дрібних м'язів і моторики, направлена на оздоровлення, розвиток розумових здібностей і підготовку дітей до оволодіння письмом. Методика даного комплексу складена з урахуванням фізіологічних і психічних особливостей дітей молодшого шкільного віку, пропонуючи проведення вправ в ігровій і сюжетній формі.

Засоби досліджуваної методики діляться на три групи: перша група - вправи що мають оздоровчу спрямованість; друга група вправ переважно направлена на розвиток розумових здібностей і усної мови; третя група вправ переважно направлена на розвиток дрібних м'язів кисті.

Кожна з груп вправ може використовуватися в розвиваючих і повчальних заняттях, залежно від мети. До вправ першої групи відноситься профілактичний самомасаж і будь-яка дія на кисть різними засобами (рахункові і масажні палички, кульки прополісу, масажні м'ячики, волоські горіхи, глина і т.д.)

Рекомендуємо почитати:

Самоконтроль і розвиток культури мовлення, створення установки на оволодіння літературною мовою в різних ситуаціях спілкування.
Йдеться про виховання звички й потреби в постійному навчанні та підвищенні рівня культури свого мовлення. Особливу увагу при цьому слід приділяти дотриманню правильності й чистоти мови. Важ ...

Класифікація інтерактивних прийомів для навчання діалогу – розпитування учнів 5 класу
Прийоми навчання – це складова методу, певні разові дії, спрямовані на реалізацію вимог тих і інших методів. Поняття методу й прийому розрізняються за цільовим призначенням. Метод - для заб ...

Проблема формування пізнавальної активності молодших школярів як об’єкт дидактичного аналізу
До ключових проблем педагогіки, які вимагають постійного творчого аналізу та експериментальної перевірки, належить і проблема формування пізнавальної активності особистості молодшого школяр ...