Сутність поняття «пізнавальний інтерес». Його рівні і критерії

Нова педагогіка » Формування пізнавального інтересу в учнів на уроках зоології » Сутність поняття «пізнавальний інтерес». Його рівні і критерії

Сторінка 1

Якість навчання і виховання зумовлюється багатьма психолого-педагогічними чинниками: рівнем методичної роботи, майстерністю вчителів, взаєминами їх з батьками та дітьми, стилем керівництва, загальною атмосферою шкільного життя та ін. Проте навіть найзразковіша організація шкільної роботи, найактивніша діяльність усього педагогічного колективу приречені на невдачу, якщо учні байдужі до навчання, коли фактичні знання не збуджують їхньої фантазії, не впливають на почуття, не викликають радості пізнання. Завдяки інтересу дитяча думка послідовно проникає в суть явища чи предмета, наполегливо відшукує зв'язки і, переборюючи перешкоди, досягає радісного осяяння, коли невідоме відкривається в усій логічній цілісності й красі. А це означає, що досягнуто основної мети навчання: не тільки збагатився знаннями учень, а й розвивається і формується його особистість.

Вивченню інтересів дітей, особливо інтересу до навчання присвячено багато психолого-педагогічних праць. Проблема пізнавального інтересу в основному розроблялась у таких напрямках: дослідження психологічної природи інтересу; вивчення інтересу як ставлення особистості або як мотиву навчальної діяльності. У ряді праць пізнавальний інтерес розглядається як засіб навчання й виховання.

Насамперед треба зазначити, що вивчення пізнавального інтересу відбувалося в контексті філософії. У філософській літературі інтерес розглядався і розглядається як форма вияву потреб людини і є важливою категорією для встановлення реальних причин та основних стимулів її діяльності й соціальної активності. Пізніше інтереси розглядались як такі, що зумовлюються самою природою людини, або як вияв психіки, свідомості (однак поза суспільними взаєминами) чи лишалися як результат діяльності надлюдських духовних сил.

В діяльності людини завжди була присутня тяга до пізнання світу. Процес пізнання проходив через процес навчання, який завжди грав виключно важливу роль. З кожним витком розвитку суспільства відкривалися все нові горизонти пізнання, що спричиняло за собою накопичення багатющого теоретичного матеріалу і досвіду, що робило саме життя і практику основами пізнання. Одна з головних особливостей людини, що виділила його з тваринного світу, – тяга до пізнання.

В західноєвропейській філософії проблема пізнання більш повно висвітлюється з 17 століття. Питанню пізнання надавали увагу Р. Декарт, Дж. Локк, До. Маркс, Ф. Енгельс: вся жива природа вміщується в теорію пізнання, даючи критерії істини – поки ми не знаємо закону природи, він, існуючи і діючи, окрім нас і зовні нашої свідомості, робить нас рабами «сліпої необхідності»[4,29]. Після пізнання закону наша діяльність носить цілеспрямований характер.

Розглядаючи пізнання з філософської точки зору, відзначимо, що пізнання є особливим видом людської діяльності, що полягає у формі активного відношення до навколишнього світу. Пізнання не може отримати остаточного завершення, тобто пізнання нескінченне і безграничне.

До педагогічної науки категорію інтересу відніс Я.А.Коменський, який вважав, що завдяки інтересу учень прагне вчитися, не лякаючись ніяких труднощів, засвоюючи знання. Після Я.А.Коменського ґрунтовний психолого-педагогічний аналіз категорії інтересу зробив у свій час Й.Ф. Гербарт. Він визначав інтерес як вид розумової діяльності, зумовлений навчанням і вважав, що інтерес в педагогіці відіграє подвійну роль: з одного боку, - це мета виховання, з другого - принцип, який значною мірою визначає методику і дидактику. Розвиток його найближче завдання навчання. Водночас інтерес впливає на розв'язування виховних завдань. Він є також ефективним засобом формування характеру особистості.

Наприкінці XIX - на початку XX століття посилилась увага до цього питання. Типовою на той час була думка, що пізнавальний інтерес закладений у дитині природою виявляється поступово з роками.

Проте широке вивчення проблеми пізнавальних інтересів розпочалось з середини XX ст. В психологічній і педагогічній літературі з'явилися дослідження, в яких висвітлювалась роль інтересу в навчально-виховному процесі.

Маючи завжди вибірковий характер, інтерес зумовлює загальну тенденцію: звертати увагу на певні об'єкти і явища навколишнього світу з метою їх пізнання або на виконання певного виду діяльності. Він впливає на всі, без винятку, психічні процеси, спрямовує їх у потрібному напрямі. Розумова діяльність під впливом інтересу стає дедалі зосереднішою, з'являються роздуми щодо проблем, важливих для учнів.

Саме поняття "інтерес" трактується в літературі по-різному. Одні автори трактують його широко і ототожнюють з спрямованістю особистості в цілому, з її зосередженістю на певному об'єкті, представляють інтерес описово як сукупність проявів активності учня (його запитання, відсутність відволікань; позитивні, емоційні прояви, високий темп роботи). Інші автори розуміють інтерес не на стільки широко і зближують його з окремими стимулами, що входять в мотиваційну сферу, інтерес — це актуальний мотив, це активне пізнавальне відношення або переживання, це емоційне вираження потреби.

Страницы: 1 2 3 4

Рекомендуємо почитати:

Методика використання віршів та музикальних фрагментів у процесі навчання англійської мови
Важливим джерелом комунікативної компетенції є вивчення пісень різних епох та різного жанру. Наприклад, можна порівняти яку-небудь пісню післявоєнного періоду і пісню 90-х років і провести ...

Образотворчі засоби та художня манера живопису К. Білокур
Ім'я Катерини Василівни Білокур, самобутньої художниці з народу, яка в своїх чудових полотнах втілила невмирущу красу живописної української природи, її неосяжні степові далі, лани, щедрі д ...

Експериментальне вивчення проблеми спілкування дітей дошкільного віку
Для вивчення функції спілкування дітей дошкільного віку нами було проведено дослідження розвитку мотивів спілкування дітей дошкільного віку з однолітками методами спостереження. Дітям було ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net