Історія становлення і розвитку російської системи професійної освіти з 1700 по 2001 р.р

Апарат Міністерства в перші роки його існування був невеликий. Роль колегії при міністрові, що вирішувала всі питання адміністративного, господарського, учбового і наукового характеру, виконувало Головне управління училищ, що складалося з призначених імператором чиновників і опікунів учбових округів. Виконавцем рішень Головного управління був єдиний департамент Міністерства.

У 1835 році у зв'язку з новим пристроєм учбових округів нижча, середня і вища школа стали підкорятися адміністративній владі округу. Опікун учбового округу призначався імператором.

В середині 50-х г.г. ХIХ в. система управління училищ і Учбовий Комітет Міністерства, учбові округи вилучені з ведення місцевих генерал – губернаторів.

У період з 1863 року по 1917 рік в Росії управління освітою кілька разів зазнавало зміни. Станова, елітарна освіта поступово перетворювалася на всесословное эгалитарное, відповідне потребам суспільства. У управлінні освітою спостерігалися дві тенденції, які в різні періоди ставали переважаючими: домінування в урядовому курсі консервативних, реакційних тенденцій, прагнення здійснити жорстку централізацію і контроль за освітою; в той же час розвиток промисловості і торгівлі, перші підсумки капіталізму в Росії зумовили децентралізацію управління технічними і комерційними учбовими закладами, демократизацію складу випускників, виникнення неурядових учбових закладів.

У січні 1915 року міністром народної освіти став П.Н. Ігнатьев, прихильник радикальної реформи середньої і вищої освіти відповідно до вимог промислової і фінансової буржуазії. У цей період управління професійною освітою було децентралізоване.

Після революції в Росії середні професійна освіта стала частиною системи народної освіти. З 1919 року управління учбовими закладами було централізоване і зосереджене в Главпрофобре при Наркомпросе РРФСР. У технікумах готували як інженерів вузької спеціалізації, так і помічників інженерів. Терміни навчання і плани прийому були різними. На початок 1929 року в країні було понад 1030 середніх спеціальних учбових закладів. У вересні 1929 року ЦВК і СНК СССР прийняли ухвалу “ О встановленні єдиної системи індустріально – технічної освіти”. Технікуми стали вести підготовку фахівців на базі семирічний школи, 40 –50 % учбового годинника відводилися на практичне навчання. Багато технікумів реорганізувалися в галузеві.

Управління середньою професійною освітою стало будуватися за галузевим принципом. Зростання кількості промислових підприємств, курс, на індустріалізацію зажадали залучення кваліфікованих фахівців, перебудови освіти.

У 30-х роках спостерігається зростання числа технікумів, контингент яких до 1941 року склав 800 тис. чоловік. Стимулом для початку розробки групи проблем в першу чергу вищої школи і технікумів, більшість з яких з'явилися в цей період, послужила ухвала ЦВК СРСР від 19 вересня 1932 року “ О учбових програмах і режимі у вищій школі і технікумах”. У цей період були розроблені стабільні учбові плани.

В період Великої Вітчизняної війни підготовка фахівців з середньою професійною освітою різко скоротилася, але вже до 1947 року був досягнутий довоєнний рівень.

У 60-і роки в період розгортання технологічного етапу науково-технічної бази середніх учбових закладів зріс контингент тих, що навчаються, що пов'язане з суспільною потребою, що росте, в кваліфікованих фахівцях. Аналогічна тенденція характерна для вищих учбових закладів.

За роки радянської влади в нашій країні склалася і функціонувала певна система професійної підготовки кадрів. У цю систему входили: професійно-технічні училища, середні спеціальні учбові заклади, інститути і університети. У учбових закладах кожного рівня професійної освіти, як правило, реалізовувалася професійна освітня програма відповідного рівня і одного профілю підготовки. Так, будівельне ПТУ могло випускати тільки робочі по будівельній професії; педагогічне училище - тільки вчителів початкових класів і вихователів дитячих садів і т.п.

Рекомендуємо почитати:

Пошуки шляхів вдосконалення організації колективної учбової діяльності молодших школярів
З метою більш глибокого оволодіння науковими знаннями там, де це можливо, теоретичні знання закріплюються практичними – діти долучаються до доступної дослідницької роботи. Розглянемо органі ...

Вікові особливості молодших школярів та їх врахування у забезпеченні пізнавальної активності на уроках природознавства
Психічний розвиток молодшого школяра, формування його особистості є біологічно і соціально зумовленим процесом. За даними Г.Костюка, „онтогенез людського організму визначається біологічною ...

Дидактична гра як один із способів залучення молодших школярів до активної розумової діяльності
Дидактична гра - гра, спрямована на формування у дитини потреби в знаннях, активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом, удосконалення пізнавальних умінь і навичок. Сучасна д ...