Прийоми формування лексичної компетенції учнів у процесі класної самостійної роботи

Нова педагогіка » Організація та проведення класної самостійної роботи з англійської мови в молодших класах » Прийоми формування лексичної компетенції учнів у процесі класної самостійної роботи

Сторінка 1

Знання іноземної мови асоціюється із значенням слів, в той час як володіння мовою – з лексичними навичками, які саме й забезпечують функціонування лексики у спілкуванні. Отже, лексичні навички слід розглядати як найважливіший і невід’ємний компонент змісту навчання іноземної мови, а їх формування саме і є метою навчання лексичного матеріалу.

За визначенням С.Ф. Шатілова, “лексичні мовленнєві навички – це навички інтуїтивно-правильного утворення, вживання і розуміння іншомовної лексики на основі мовленнєвих лексичних зв’язків між слухо-мовленнєво-моторною і графічною формами слова і його значенням, а також зв’язків між словами іноземної мови ”.

Необхідно формувати такі види навичок: репродуктивні лексичні навички, тобто навички правильного вживання лексичних одиниць активного мінімуму в говорінні та письмі згідно із ситуацією спілкування і метою комунікації, що передбачає оволодіння такими операціями: виклик ЛО з довготривалої пам’яті, зовнішньо мовленнєве відтворення ЛО у потоці мовлення; миттєве сполучення даної одиниці з іншими словами, що створюють синтагму і фразу за правилами лексичної сполучуваності; рецептивні лексичні навички, тобто навички розпізнавання і розуміння ЛО активного і пасивного мінімумів при читанні та аудіюванні, навички обґрунтованої здогадки про значення ЛО, що відносяться до потенціального словника, при читанні та аудіюванні; навички користування різними видами словників (двомовних, одномовних, фразеологічних, тематичних, країнознавчих). У процесі засвоєння лексичного матеріалу можна виділити такі етапи:

1) етап ознайомлення учнів з новими ЛО – семантизація ЛО;

2) етап автоматизації дій учнів з новими ЛО, де відрізняють :

а) автоматизацію на рівні словоформи, вільного словосполучення та фрази/речення;

б) автоматизацію на понад фразовому рівні – діалогічної або монологічної єдності. Далі здійснюється удосконалення дій учнів з ЛО і як результат – ситуативне вживання засвоєних ЛО при висловлюванні своїх думок в усній формі (говоріння) та письмовій формі (письмо), а також контекстне розуміння ЛО при читанні та аудіюванні.

На першому етапі навчання переважають усні безперекладні умовно-комунікативні вправи, що виконуються в класі під керівництвом учителя з широким застосуванням хорових форм роботи, лексичних ігор, зображального і предметного унаочнення. Певна частина вправ має виконуватись письмово як у класі, так і вдома.

На другому етапі зростає роль письмових вправ, особливо тих, що виконуються вдома самостійно. Поряд з умовно-комунікативними вправами використовуються не комунікативні у зв’язку з ускладненням лексичного матеріалу, що потребує використання аналітичних операцій для подолання труднощів, пов’язаних з формою, значенням та вживанням ЛО.

На третьому етапі поряд з подальшою активізацією реального словникового запасу розширюється потенціальний словниковий запас учнів, що підсилює роль вправ з багатозначними, складними, похідними та інтернаціональними словами. При цьому зростає питома вага самостійної роботи учнів з новою лексикою, удосконалюються прийоми користування двомовними словниками.

На нашу думку, при вивченні нового лексичного матеріалу є корисним, якщо він підкріплений наочністю (картки, малюнки, слайди, репродукції і т.д.), а потім вжитий у практичних вправах, щоб не лежав пасивним вантажем, а був активізований шляхом практичного використання. Але часто трапляється так, що матеріально-технічна база шкіл не дозволяє використовувати наочність та практичні вправи у необхідному обсязі, і вчителям доводиться обмежуватися лише словесними методами (розповідь, бесіда).

Формування лексичної компетенції учнів у процесі класної самостійної роботи може відбуватися у грі на уроці англійської мови. Технологія ігрових форм навчання направлена на те, щоб навчити учнів усвідомлювати мотиви свого навчання, своєї поведінки у грі та в житті, тобто формувати цілі та програми власної самостійної діяльності та передбачати її близькі результати.

Більшість дослідників пишуть, що закономірності формування розумових дій на матеріалі шкільного навчання виявляються у ігровій діяльності дітей. У ній своєрідними шляхами здійснюється формування психічних процесів: сенсорних процесів, абстракції та узагальнення довільного запам’ятовування і так далі. Ігрове навчання не може бути єдиним в освітній роботі з дітьми. Воно не формує здатності вчитися, але, безумовно, розвиває пізнавальну активність школярів.

Страницы: 1 2

Рекомендуємо почитати:

Зміст матеріалу теми ''Міжнародна валютна система. Міжнародні гроші''
Тема ''Міжнародна валютна система. Міжнародні гроші'' входить до п’ятого розділу програми предмета «Економіка», який присвячений вивченню проблем світового господарства, світової торгівлі, ...

Лекція у вищому навчальному закладі
Лекція вперше стала застосовуватися ще в середньовічних університетах у формі читання та коментування викладачем тексту будь-якої книги. Методом викладу навчального курсу (видом навчання) в ...

Сутність та особливості процесу статевого виховання підлітків в умовах школи
Визначення змісту соціально-педагогічної діяльності у школі у сфері даної проблеми вимагає визначення понять, таких як старші підлітки, статеве виховання. Аналіз літератури з питання визнач ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.edudirect.net