Прийоми формування лексичної компетенції учнів у процесі класної самостійної роботи

Нова педагогіка » Організація та проведення класної самостійної роботи з англійської мови в молодших класах » Прийоми формування лексичної компетенції учнів у процесі класної самостійної роботи

Сторінка 1

Знання іноземної мови асоціюється із значенням слів, в той час як володіння мовою – з лексичними навичками, які саме й забезпечують функціонування лексики у спілкуванні. Отже, лексичні навички слід розглядати як найважливіший і невід’ємний компонент змісту навчання іноземної мови, а їх формування саме і є метою навчання лексичного матеріалу.

За визначенням С.Ф. Шатілова, “лексичні мовленнєві навички – це навички інтуїтивно-правильного утворення, вживання і розуміння іншомовної лексики на основі мовленнєвих лексичних зв’язків між слухо-мовленнєво-моторною і графічною формами слова і його значенням, а також зв’язків між словами іноземної мови ”.

Необхідно формувати такі види навичок: репродуктивні лексичні навички, тобто навички правильного вживання лексичних одиниць активного мінімуму в говорінні та письмі згідно із ситуацією спілкування і метою комунікації, що передбачає оволодіння такими операціями: виклик ЛО з довготривалої пам’яті, зовнішньо мовленнєве відтворення ЛО у потоці мовлення; миттєве сполучення даної одиниці з іншими словами, що створюють синтагму і фразу за правилами лексичної сполучуваності; рецептивні лексичні навички, тобто навички розпізнавання і розуміння ЛО активного і пасивного мінімумів при читанні та аудіюванні, навички обґрунтованої здогадки про значення ЛО, що відносяться до потенціального словника, при читанні та аудіюванні; навички користування різними видами словників (двомовних, одномовних, фразеологічних, тематичних, країнознавчих). У процесі засвоєння лексичного матеріалу можна виділити такі етапи:

1) етап ознайомлення учнів з новими ЛО – семантизація ЛО;

2) етап автоматизації дій учнів з новими ЛО, де відрізняють :

а) автоматизацію на рівні словоформи, вільного словосполучення та фрази/речення;

б) автоматизацію на понад фразовому рівні – діалогічної або монологічної єдності. Далі здійснюється удосконалення дій учнів з ЛО і як результат – ситуативне вживання засвоєних ЛО при висловлюванні своїх думок в усній формі (говоріння) та письмовій формі (письмо), а також контекстне розуміння ЛО при читанні та аудіюванні.

На першому етапі навчання переважають усні безперекладні умовно-комунікативні вправи, що виконуються в класі під керівництвом учителя з широким застосуванням хорових форм роботи, лексичних ігор, зображального і предметного унаочнення. Певна частина вправ має виконуватись письмово як у класі, так і вдома.

На другому етапі зростає роль письмових вправ, особливо тих, що виконуються вдома самостійно. Поряд з умовно-комунікативними вправами використовуються не комунікативні у зв’язку з ускладненням лексичного матеріалу, що потребує використання аналітичних операцій для подолання труднощів, пов’язаних з формою, значенням та вживанням ЛО.

На третьому етапі поряд з подальшою активізацією реального словникового запасу розширюється потенціальний словниковий запас учнів, що підсилює роль вправ з багатозначними, складними, похідними та інтернаціональними словами. При цьому зростає питома вага самостійної роботи учнів з новою лексикою, удосконалюються прийоми користування двомовними словниками.

На нашу думку, при вивченні нового лексичного матеріалу є корисним, якщо він підкріплений наочністю (картки, малюнки, слайди, репродукції і т.д.), а потім вжитий у практичних вправах, щоб не лежав пасивним вантажем, а був активізований шляхом практичного використання. Але часто трапляється так, що матеріально-технічна база шкіл не дозволяє використовувати наочність та практичні вправи у необхідному обсязі, і вчителям доводиться обмежуватися лише словесними методами (розповідь, бесіда).

Формування лексичної компетенції учнів у процесі класної самостійної роботи може відбуватися у грі на уроці англійської мови. Технологія ігрових форм навчання направлена на те, щоб навчити учнів усвідомлювати мотиви свого навчання, своєї поведінки у грі та в житті, тобто формувати цілі та програми власної самостійної діяльності та передбачати її близькі результати.

Більшість дослідників пишуть, що закономірності формування розумових дій на матеріалі шкільного навчання виявляються у ігровій діяльності дітей. У ній своєрідними шляхами здійснюється формування психічних процесів: сенсорних процесів, абстракції та узагальнення довільного запам’ятовування і так далі. Ігрове навчання не може бути єдиним в освітній роботі з дітьми. Воно не формує здатності вчитися, але, безумовно, розвиває пізнавальну активність школярів.

Страницы: 1 2

Рекомендуємо почитати:

Індивідуальна робота вчителя-вихователя у навчально-виховному процесі. Робота з важковиховуваними учнями
Вихідним елементом виховання колективу і особистості є індивідуальна робота з учнями, яка повинна проводитися з усіма учнями. Суть - чітка диференціація засобів і методів впливу у відповідн ...

Аналіз програмових вимог з розвитку мовлення дітей раннього віку
Зважаючи на логіку нашого дослідження, ми вважали за потрібне проаналізувати програми навчання і виховання дітей раннього віку. Зокрема: Програма «Навчання та виховання в дитячому садку». ( ...

Поняття індивідуального стилю педагогічної діяльності та фактори, які впливають на його формування
Проблема ефективності стилів професійно-педагогічної діяльності не має однозначного вирішення. Одні дослідники визнають в якості найбільш ефективного якийсь один конкретний стиль педагогічн ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net