«Креативність» – важлива складова творчої обдарованості дітей, чинники її розвитку

Нова педагогіка » Специфіка роботи соціального педагога з творчо обдарованими дітьми молодшого шкільного віку » «Креативність» – важлива складова творчої обдарованості дітей, чинники її розвитку

Сторінка 1

Огляд теоретичних уявлень вітчизняних дослідників щодо змісту поняття «креативність» свідчить про різноманітність його інтерпретацій. Разом з тим вочевидь проявляється тенденція розглядати дану категорію як прояв самореалізації особистості, посилення цілісно-особистісного підходу до проблеми.

Переважна більшість дослідників прямо чи опосередковано визначає креативність через категорію «сенс» – ставлення людини до світу, усвідомлення свого місця в ньому (А. Агафонов, Г. Батіщев, Д. Богоявленська, В. Дружинін, О. Мелік-Пашаєв, О. Яковлєва тощо). Д. Богоявленська, В. Дружинін, Н. Лейтес, І. Киштимова відзначають динамічну особливість креативності, підкреслюючи можливості розвитку цієї властивості психіки.

У працях О. Мелік-Пашаєва, І. Киштимова, Д. Узнадзе культуроутворювальний компонент трактується як складова креативності. Якщо врахувати, що креативність являє собою якість (стан) обдарованої особистості, котра є детермінантою творчого ставлення людини до світу і реалізується в особливому типі поведінки , то прояв її доцільно розглядати як одну з форм активної саморегуляції, при якій індивід пристосовує свої родові якості до впливів зовнішнього світу і вимог діяльності. При тривалому повторенні взаємодії зовнішніх впливів із внутрішніми родовими якостями та адаптаційними процесами формується складна функціональна система і виробляється індивідуальний стиль («почерк») діяльності. Об'єднуючись з інтелектуальними, мнемічними, координаційно-регулятивними процесами і багаторазово повторюючись, вони трансформуються у здібності. Перенесення сформованого стилю або створення нового для іншого виду діяльності й характеризує психологічний механізм багатосторонності прояву креативності (творчих здібностей) обдарованої особистості.

Д. Фельдман запропонував модель креативності, яка включає три пов'язані між собою складові:

1) рефлексивність як основний процес, котрий дозволяє формувати с мосвідомість, самооцінку, планувати, віддзеркалювати та аналізувати світ за допомогою мови;

2) цілеспрямованість, яка організує досвід, що переживається «зсередини та іззовні організму»; разом із вірою в можливість змін на краще дозволяє і реально змінювати середовище;

3) володіння засобами трансформації й реорганізації, котрі пропонуються культурою та зумовлюють індивідуальні відмінності.

Л. Єрмолаєва-Томіліна наводить такі показники креативності: наявність інтелектуальної і творчої ініціативи, широта асоціативного ряду, швидкість мислення, «гнучкість» мислення, оригінальність мислення

Т. Луб Т. Тардіф, Р. Стернбері виділяють загальні вимоги до процесу креативного мислення:

зміна структури зовнішньої інформації та внутрішніх уявлень за допомогою формування аналогій і поєднання концептуальних прогалин; постійне переформулювання проблеми;

застосування існуючих знань, спогадів і образів для створення нового та використання старих знань і навичок у новому ключі;

використання невербальної моделі мислення;

процес креативності вимагає внутрішнього напруження, котре може виникати трьома шляхами: у конфлікті між традиційним і новим; у самих ідеях, у різних шляхах розв'язання проблем; невизначеністю між хаосом і прагненням перейти на більш високий рівень організації та ефективності усередині індивідуальності або суспільства в цілому. Ці види напруження виникають на різних етапах креативного процесу.

Зовнішні фактори можуть мати істотний формуючий вплив на такі компоненти креативності, як мотиваційний, когнітивний і поведінковий.

Мотивація креативної поведінки складається в ранньому дитинстві; вона пов’язана з переживанням почуттів («Я можу», «У мене не виходить»), з прийманням (не відторгненням) власних недоцільних бажань. Мотивація доцільної поведінки, яка також формується в дитинстві, передбачає бажаними лише реально здійсненні обставини, події.

Таким чином, мікросередовище може перешкоджати або сприяти розвитку мотиваційного блоку креативності.

Когнітивний бік креативності містить такі характеристики творчого мислення:

продуктивність – багатство ідей, асоціацій, варіантів вирішення проблем;

гнучкість – здатність швидко змінювати способи дій, переходити від одного класу об’єктів до іншого;

оригінальність – рідкісність, незвичайність, унікальність способу розв’язання певної проблеми.

Поведінковий аспект креативності припускає реалізацію креативних властивостей на поведінковому рівні: вироблення певних поведінкових автоматизмів, вироблених способів дій. Вони виробляються за рахунок научіння: наслідування деяких дій, повторення і закріплення їх. Тому мікросередовище, яке сприяє формуванню креативності на поведінковому рівні, має мати зразки креативної поведінки і способи їх пред’явлення.

Фактори мікросередовища, які мають формуючий вплив на креативність:

1) не регламентованість поведінки;

2) предметно-інформаційна збагаченість;

3) наявність зразків креативної поведінки

Сутність багатосторонності креативності (творчих здібностей) полягає не тільки у тому, що індивіду притаманна більш «могутня» загальна обдарованість (багатосторонність може бути різних рівнів), а зумовлена головним чином характером і змістом творчих процесів. Значущості набуває те особливе поєднання образного і предметного, абстрактного і практичного, інтуїтивного і дискурсивного, сукцесивного і симультанного мислення, котре дозволяє видатній (екстраобдарованій) особистості «схопити» суть проблеми, нового завдання одночасно в цілому і в деталях, виявити суттєві зв'язки, виокремити головне, перебудувати мислення, пристосувати або перебудувати наявні вміння та навички. Це дозволяє визначити доцільну послідовність дій, організувати продуктивну діяльність; при цьому особливого значення набуває широта кругозору, гострота бачення, легкість переходу до нового виду мислення, вміння захопитися новою і незвичайною проблемою. Багатосторонність творчих здібностей характеризується особливим якісно своєрідним динамічним процесом: постійним зростанням творчого потенціалу та його інтегруючим характером - здатністю до далеких асоціацій та узагальнень. Така узагальнююча творча здатність являє собою інтеграцію різних складових креативності, котра фіксується в універсальності вмінь, легкості переносу навичок, переключенні сформованого способу дій у новий вид діяльності; в залежності від взаємодії з іншими складовими, напруженості діяльності "подолання" проблем різної складності, вона постійно розвивається. Проте найбільш інтенсивно узагальнююча творча здатність розвивається у багатосторонній діяльності, яка створює найбільш сприятливі умови у вигляді різноманітної предметної діяльності, нових видів труднощів і різних засобів їх подолання.

Страницы: 1 2

Рекомендуємо почитати:

Закон збереження електричного заряду
Не всі явища в природі можна зрозуміти і пояснити на основі використання понять і законів механіки, молекулярно-кінетичної теорії будови речовини та термодинаміки. Досить звернути увагу на ...

Конвенція ООН про права дитини
“Світовою конституцією прав дитини” називають Конвенцію про права дитини, прийняту Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року. З тих пір Конвенцію ратифікували уряди всіх країн, за ви ...

Основні напрямки читання. Види усвідомленого іншомовного читання
Розпочинаючи працювати над цією роботою по-перше я взнала чому навчання іноземної мови слід розпочинати саме в молодшому віці, тобто на початковому етапі загального навчання учнів. Що й зро ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net