«Креативність» – важлива складова творчої обдарованості дітей, чинники її розвитку

Нова педагогіка » Специфіка роботи соціального педагога з творчо обдарованими дітьми молодшого шкільного віку » «Креативність» – важлива складова творчої обдарованості дітей, чинники її розвитку

Сторінка 1

Огляд теоретичних уявлень вітчизняних дослідників щодо змісту поняття «креативність» свідчить про різноманітність його інтерпретацій. Разом з тим вочевидь проявляється тенденція розглядати дану категорію як прояв самореалізації особистості, посилення цілісно-особистісного підходу до проблеми.

Переважна більшість дослідників прямо чи опосередковано визначає креативність через категорію «сенс» – ставлення людини до світу, усвідомлення свого місця в ньому (А. Агафонов, Г. Батіщев, Д. Богоявленська, В. Дружинін, О. Мелік-Пашаєв, О. Яковлєва тощо). Д. Богоявленська, В. Дружинін, Н. Лейтес, І. Киштимова відзначають динамічну особливість креативності, підкреслюючи можливості розвитку цієї властивості психіки.

У працях О. Мелік-Пашаєва, І. Киштимова, Д. Узнадзе культуроутворювальний компонент трактується як складова креативності. Якщо врахувати, що креативність являє собою якість (стан) обдарованої особистості, котра є детермінантою творчого ставлення людини до світу і реалізується в особливому типі поведінки , то прояв її доцільно розглядати як одну з форм активної саморегуляції, при якій індивід пристосовує свої родові якості до впливів зовнішнього світу і вимог діяльності. При тривалому повторенні взаємодії зовнішніх впливів із внутрішніми родовими якостями та адаптаційними процесами формується складна функціональна система і виробляється індивідуальний стиль («почерк») діяльності. Об'єднуючись з інтелектуальними, мнемічними, координаційно-регулятивними процесами і багаторазово повторюючись, вони трансформуються у здібності. Перенесення сформованого стилю або створення нового для іншого виду діяльності й характеризує психологічний механізм багатосторонності прояву креативності (творчих здібностей) обдарованої особистості.

Д. Фельдман запропонував модель креативності, яка включає три пов'язані між собою складові:

1) рефлексивність як основний процес, котрий дозволяє формувати с мосвідомість, самооцінку, планувати, віддзеркалювати та аналізувати світ за допомогою мови;

2) цілеспрямованість, яка організує досвід, що переживається «зсередини та іззовні організму»; разом із вірою в можливість змін на краще дозволяє і реально змінювати середовище;

3) володіння засобами трансформації й реорганізації, котрі пропонуються культурою та зумовлюють індивідуальні відмінності.

Л. Єрмолаєва-Томіліна наводить такі показники креативності: наявність інтелектуальної і творчої ініціативи, широта асоціативного ряду, швидкість мислення, «гнучкість» мислення, оригінальність мислення

Т. Луб Т. Тардіф, Р. Стернбері виділяють загальні вимоги до процесу креативного мислення:

зміна структури зовнішньої інформації та внутрішніх уявлень за допомогою формування аналогій і поєднання концептуальних прогалин; постійне переформулювання проблеми;

застосування існуючих знань, спогадів і образів для створення нового та використання старих знань і навичок у новому ключі;

використання невербальної моделі мислення;

процес креативності вимагає внутрішнього напруження, котре може виникати трьома шляхами: у конфлікті між традиційним і новим; у самих ідеях, у різних шляхах розв'язання проблем; невизначеністю між хаосом і прагненням перейти на більш високий рівень організації та ефективності усередині індивідуальності або суспільства в цілому. Ці види напруження виникають на різних етапах креативного процесу.

Зовнішні фактори можуть мати істотний формуючий вплив на такі компоненти креативності, як мотиваційний, когнітивний і поведінковий.

Мотивація креативної поведінки складається в ранньому дитинстві; вона пов’язана з переживанням почуттів («Я можу», «У мене не виходить»), з прийманням (не відторгненням) власних недоцільних бажань. Мотивація доцільної поведінки, яка також формується в дитинстві, передбачає бажаними лише реально здійсненні обставини, події.

Таким чином, мікросередовище може перешкоджати або сприяти розвитку мотиваційного блоку креативності.

Когнітивний бік креативності містить такі характеристики творчого мислення:

продуктивність – багатство ідей, асоціацій, варіантів вирішення проблем;

гнучкість – здатність швидко змінювати способи дій, переходити від одного класу об’єктів до іншого;

оригінальність – рідкісність, незвичайність, унікальність способу розв’язання певної проблеми.

Поведінковий аспект креативності припускає реалізацію креативних властивостей на поведінковому рівні: вироблення певних поведінкових автоматизмів, вироблених способів дій. Вони виробляються за рахунок научіння: наслідування деяких дій, повторення і закріплення їх. Тому мікросередовище, яке сприяє формуванню креативності на поведінковому рівні, має мати зразки креативної поведінки і способи їх пред’явлення.

Фактори мікросередовища, які мають формуючий вплив на креативність:

1) не регламентованість поведінки;

2) предметно-інформаційна збагаченість;

3) наявність зразків креативної поведінки

Сутність багатосторонності креативності (творчих здібностей) полягає не тільки у тому, що індивіду притаманна більш «могутня» загальна обдарованість (багатосторонність може бути різних рівнів), а зумовлена головним чином характером і змістом творчих процесів. Значущості набуває те особливе поєднання образного і предметного, абстрактного і практичного, інтуїтивного і дискурсивного, сукцесивного і симультанного мислення, котре дозволяє видатній (екстраобдарованій) особистості «схопити» суть проблеми, нового завдання одночасно в цілому і в деталях, виявити суттєві зв'язки, виокремити головне, перебудувати мислення, пристосувати або перебудувати наявні вміння та навички. Це дозволяє визначити доцільну послідовність дій, організувати продуктивну діяльність; при цьому особливого значення набуває широта кругозору, гострота бачення, легкість переходу до нового виду мислення, вміння захопитися новою і незвичайною проблемою. Багатосторонність творчих здібностей характеризується особливим якісно своєрідним динамічним процесом: постійним зростанням творчого потенціалу та його інтегруючим характером - здатністю до далеких асоціацій та узагальнень. Така узагальнююча творча здатність являє собою інтеграцію різних складових креативності, котра фіксується в універсальності вмінь, легкості переносу навичок, переключенні сформованого способу дій у новий вид діяльності; в залежності від взаємодії з іншими складовими, напруженості діяльності "подолання" проблем різної складності, вона постійно розвивається. Проте найбільш інтенсивно узагальнююча творча здатність розвивається у багатосторонній діяльності, яка створює найбільш сприятливі умови у вигляді різноманітної предметної діяльності, нових видів труднощів і різних засобів їх подолання.

Страницы: 1 2

Рекомендуємо почитати:

Аналіз організації самостійної роботи студентів при викладанні дисципліни «Деталі машин» майбутнім інженерам-педагогам машинобудівного профілю
У відповідності до діючого освітнього стандарту дисципліна «Деталі машин» являється невід’ємною складовою частиною навчальних планів підготовки багатьох спеціальностей і спеціалізацій машин ...

Правовий аспект роботи соціального педагога
У дітях - майбутнє кожної країни, перспективи її економічного, соціального і демографічного розвитку. У «Програмі дій Міжнародної конференції по народонаселенню і розвитку» (1994 р.) підкре ...

Групові форми роботи
Для того, щоб учні вчилися із цікавістю, навчали один одного варто використовувати групову форму роботи. У групі сильні учні ще більше розкривають свої здібності під час виконання різнорівн ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.edudirect.net