Сутність поняття «творча обдарованість», її психолого-педагогічні особливості та проблеми розвитку обдарованих

Нова педагогіка » Специфіка роботи соціального педагога з творчо обдарованими дітьми молодшого шкільного віку » Сутність поняття «творча обдарованість», її психолого-педагогічні особливості та проблеми розвитку обдарованих

Сторінка 2

Л. Виготський, І. Лернер, Я. Пономарьов були прихильниками тієї думки, що процес творчості поєднує традиції і новаторство. Абсолютно нового у творчості не буває. Суб’єкт творчості може реалізувати свій задум лише враховуючи результати попередньої діяльності людей, закріплені у формі традицій. Щоб створити щось нове, треба зруйнувати старе та, використовуючи його окремі конструктивні елементи, утворити нову конструкцію. Результати творчості можуть мати об’єктивну чи суб’єктивну новизну. Об’єктивною вважають новизну у контексті історії культури, а суб’єктивною – новизну, що має відношення тільки для автора творчої розробки. Саме суб’єктивний характер новизни лежить в основі дитячої творчості.

Під дитячою творчістю розуміють діяльність дитини, в процесі якої вона створює якісно нові для самої себе цінності. Ці цінності мають і суспільне значення, тому що необхідні для всебічного розвитку особистості і, як наслідок, для розвитку суспільства. Інколи діти створюють речі, які мають справжню естетичну цінність, є творами мистецтва.

«Творчість дітей – глибоко своєрідна сфера їхнього духовного життя, самовираження і самоствердження, в якому яскраво виявляється індивідуа-льна самобутність кожної дитини. Цю самобутність не можливо охопити якимись правилами, єдиними і обов’язковими для всіх», – писав В.О. Сухомлинський. Творчість не можлива без вивчення досвіду суспільства і має його у своїй основі. «Творчість починається там, де інтелектуальні й естетичні багатства, засвоєні, здобуті раніше, стають засобами пізнання, освоєння, перетворення світу, при цьому людська особистість немовби зливається із своїм духовним надбанням». Тобто, творчість – це процес створення нового і цінного.

Аналіз досліджень з різних аспектів проблеми творчої особистості (Г. Альтшулера, Д. Богоявленської та ін.) засвідчує, що формування творчої особистості найкраще відбувається у процесі творчої діяльності.

Відомо, що людські творіння можливі завдяки поєднанню дії двох чин-

ників – величезної кількості спроб і невблаганної критики, що знищує все невдале та недосконале.

Діяльність людини може бути відтворюючою (репродуктивною) та комбінуючою (творчою). Суть творчого процесу в реорганізації накопиченого досвіду і формуванні на його основі нових комбінацій.

Однак, навчити творчості не можливо, бо в педагогіці немає універсальних рецептів для цього. Творчу особистість можна розвинути, використовуючи елементи навчання, але наявність знань зовсім не забезпечує творчості. Так, Дж. Стігер з’ясував, що високий рівень розумових здібностей є необхідною умовою для творчості, але не достатньою. Обов’язковою, на його думку, є інтелектуальна незалежність, виняткова допитливість, значна гнучкість під час зіткнення з будь-якими проблемами.

Чимало дослідників підкреслюють, що найважливішою властивістю творчої особистості має бути твердість у досягненні мети , впевненість у собі. Але у більшості випадків, навчаючись у школі, дитина поступово втрачає віру у свої сили, починає сумніватися у власній здатності відкрити щось нове. Поновити віру у свої сили можливо за умов використання завдань зростаючої складності та творчих завдань, що передбачають максимальну самостійність школяра.

Отже, слід «організовувати навчання як пізнання», тобто репродуктивну діяльність оптимально поєднувати з творчою, продуктивною.

На необхідність розвитку творчості у дітей вказує і відомий італійський письменник Джанні Родарі, який пропонує дорослим керувати цим про-цесом, організовуючи ігри з дітьми, фантазуючи, складаючи казки, вірші, загадки, історії.

«Дитину треба вчити й розвивати всебічно, щоб дати можливість виявитися її прихованим, можливо дуже глибоко, здібностям. Здійснити це можна лише в процесі навчання під керівництвом дорослих».

На жаль, під час навчання в школі дитина майже не зустрічається з задачами, вирішення яких сприяло б розвитку її творчих здібностей. Протягом навчання у школі творчі здібності, які має дитина у молодшому віці, можуть не тільки перестати розвиватися, але й зникнути, тому що сучасна школа привчає дітей, в основному, до виконавчої діяльності, розвиваючи виконавчі здібності.

Слід зазначити, що деякі вчителі загальноосвітніх шкіл вже багато років працюють над проблемою розвитку творчих здібностей учнів. Так, наприклад, учитель праці і малювання І. Волков зазначає, що «найефективніший шлях розвитку індивідуальних здібностей – залучення всіх школярів до продуктивної творчої діяльності з першого класу», бо «розвинути здібності – це значить озброїти дитину способом діяльності, дати їй до рук ключ, принцип виконання роботи, створити умови для виконання й розквіту її обдарованості».

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Рекомендуємо почитати:

Методика формування навички швидкочитання в сучасній початковій школі
В час непомірного зростання інформаційного потоку одним із засобів пізнання світу за умови правильного психолого-педагогічного підходу може стати читання. Таке явище цілком закономірне, оск ...

Місце теми в навчальному курсі
Обробка деревини є ключовою темою курсу трудового навчання. Тема вивчається згідно програми з 5 по 7 класи середньої школи. Входить до розділу "Технологія обробки матеріалів". Вив ...

Логічні вправи
1. Яка з даних фігур “зайва” (відрізняється від решти)? Чим вона відрізняється? (Відповідь: третя фігура “зайва”. Вона має 3 сторони, 3 кути, а решта мають по 4 вказані елементи) 2. Чим від ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net