Сутність поняття «творча обдарованість», її психолого-педагогічні особливості та проблеми розвитку обдарованих

Нова педагогіка » Специфіка роботи соціального педагога з творчо обдарованими дітьми молодшого шкільного віку » Сутність поняття «творча обдарованість», її психолого-педагогічні особливості та проблеми розвитку обдарованих

Сторінка 2

Л. Виготський, І. Лернер, Я. Пономарьов були прихильниками тієї думки, що процес творчості поєднує традиції і новаторство. Абсолютно нового у творчості не буває. Суб’єкт творчості може реалізувати свій задум лише враховуючи результати попередньої діяльності людей, закріплені у формі традицій. Щоб створити щось нове, треба зруйнувати старе та, використовуючи його окремі конструктивні елементи, утворити нову конструкцію. Результати творчості можуть мати об’єктивну чи суб’єктивну новизну. Об’єктивною вважають новизну у контексті історії культури, а суб’єктивною – новизну, що має відношення тільки для автора творчої розробки. Саме суб’єктивний характер новизни лежить в основі дитячої творчості.

Під дитячою творчістю розуміють діяльність дитини, в процесі якої вона створює якісно нові для самої себе цінності. Ці цінності мають і суспільне значення, тому що необхідні для всебічного розвитку особистості і, як наслідок, для розвитку суспільства. Інколи діти створюють речі, які мають справжню естетичну цінність, є творами мистецтва.

«Творчість дітей – глибоко своєрідна сфера їхнього духовного життя, самовираження і самоствердження, в якому яскраво виявляється індивідуа-льна самобутність кожної дитини. Цю самобутність не можливо охопити якимись правилами, єдиними і обов’язковими для всіх», – писав В.О. Сухомлинський. Творчість не можлива без вивчення досвіду суспільства і має його у своїй основі. «Творчість починається там, де інтелектуальні й естетичні багатства, засвоєні, здобуті раніше, стають засобами пізнання, освоєння, перетворення світу, при цьому людська особистість немовби зливається із своїм духовним надбанням». Тобто, творчість – це процес створення нового і цінного.

Аналіз досліджень з різних аспектів проблеми творчої особистості (Г. Альтшулера, Д. Богоявленської та ін.) засвідчує, що формування творчої особистості найкраще відбувається у процесі творчої діяльності.

Відомо, що людські творіння можливі завдяки поєднанню дії двох чин-

ників – величезної кількості спроб і невблаганної критики, що знищує все невдале та недосконале.

Діяльність людини може бути відтворюючою (репродуктивною) та комбінуючою (творчою). Суть творчого процесу в реорганізації накопиченого досвіду і формуванні на його основі нових комбінацій.

Однак, навчити творчості не можливо, бо в педагогіці немає універсальних рецептів для цього. Творчу особистість можна розвинути, використовуючи елементи навчання, але наявність знань зовсім не забезпечує творчості. Так, Дж. Стігер з’ясував, що високий рівень розумових здібностей є необхідною умовою для творчості, але не достатньою. Обов’язковою, на його думку, є інтелектуальна незалежність, виняткова допитливість, значна гнучкість під час зіткнення з будь-якими проблемами.

Чимало дослідників підкреслюють, що найважливішою властивістю творчої особистості має бути твердість у досягненні мети , впевненість у собі. Але у більшості випадків, навчаючись у школі, дитина поступово втрачає віру у свої сили, починає сумніватися у власній здатності відкрити щось нове. Поновити віру у свої сили можливо за умов використання завдань зростаючої складності та творчих завдань, що передбачають максимальну самостійність школяра.

Отже, слід «організовувати навчання як пізнання», тобто репродуктивну діяльність оптимально поєднувати з творчою, продуктивною.

На необхідність розвитку творчості у дітей вказує і відомий італійський письменник Джанні Родарі, який пропонує дорослим керувати цим про-цесом, організовуючи ігри з дітьми, фантазуючи, складаючи казки, вірші, загадки, історії.

«Дитину треба вчити й розвивати всебічно, щоб дати можливість виявитися її прихованим, можливо дуже глибоко, здібностям. Здійснити це можна лише в процесі навчання під керівництвом дорослих».

На жаль, під час навчання в школі дитина майже не зустрічається з задачами, вирішення яких сприяло б розвитку її творчих здібностей. Протягом навчання у школі творчі здібності, які має дитина у молодшому віці, можуть не тільки перестати розвиватися, але й зникнути, тому що сучасна школа привчає дітей, в основному, до виконавчої діяльності, розвиваючи виконавчі здібності.

Слід зазначити, що деякі вчителі загальноосвітніх шкіл вже багато років працюють над проблемою розвитку творчих здібностей учнів. Так, наприклад, учитель праці і малювання І. Волков зазначає, що «найефективніший шлях розвитку індивідуальних здібностей – залучення всіх школярів до продуктивної творчої діяльності з першого класу», бо «розвинути здібності – це значить озброїти дитину способом діяльності, дати їй до рук ключ, принцип виконання роботи, створити умови для виконання й розквіту її обдарованості».

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Рекомендуємо почитати:

Педагогічні інновації
Метою державної Національної програми «Освіта» («Україна ХХІ ст.») є виведення освіти в Україні на рівень розвинутих країн світу, що можливо лише за умов відходу від авторитарної педагогіки ...

Функції процесу навчання
Навчальний процес як складова частина загального процесу виховання всебічно розвиненої особистості, що відповідає потребам сучасного суспільства, повинен забез­печити виконання цього завдан ...

Методичні рекомендації щодо підвищення ефективності здійснення диференціації навчання у середній школі
У ході дослідження було з'ясовано, що педагог має визначити, знати, ураховувати індивідуальні особливості своїх учнів, їхній фізичний розвиток, темперамент характер, волю, мислення, почуття ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.edudirect.net