Сутність поняття «творча обдарованість», її психолого-педагогічні особливості та проблеми розвитку обдарованих

Нова педагогіка » Специфіка роботи соціального педагога з творчо обдарованими дітьми молодшого шкільного віку » Сутність поняття «творча обдарованість», її психолого-педагогічні особливості та проблеми розвитку обдарованих

Сторінка 1

Феномен творчості завжди привертав увагу дослідників як найважливіший компонент соціальної культури. Творчість – це позитивно спрямована діяльність, каталізатор прогресивних змін у суспільстві, культурі. Це багатогранне поняття, що пронизує всі сторони діяльності особистості і проявляється у всіх напрямках суспільної практики.

З моменту зародження та становлення шкільної практики навчання особлива увага завжди приділялася вихованню особистості, яка могла б творчо ставитися до праці, самостійно знаходити вирішення назрілих проблем. Виховання таких якостей потребує відповідного педагогічного підходу, цілеспрямованого впливу не лише педагогів, а й соціальних педагогів, психологів, батьків протягом усього періоду навчання та виховання.

Індивід, який мислить творчо, – головна рушійна сила соціальних та духовних трансформацій. Творча особистість значно краще адаптується до соціальних, побутових та виробничих умов, ефективно їх використовує, удосконалює, змінює.

Саме аналіз психолого-педагогічної літератури дозволяє нам стверджувати, що протягом тривалого часу творчі здібності вважалися притаманними лише обранцям долі. Так, проблемами творчості з давніх-давен цікавилися Платон, Аристотель, Августин, Гегель, Й.-Г. Песталоцці.

Більш глибоке дослідження питань творчості, особливостей творчої діяльності, умов формування творчої особистості почалося на межі ХІХ та ХХ століть. Великий внесок у дослідження проблем творчості зробили Г. Буш, О. Леонтьєв, К. Пігров, Я. Пономарьов, С. Рубінштейн, О. Тихомиров, П. Якобсон, Л. Яценко та ін.

Розв’язання цієї проблеми в Україні почалося з часів Ярослава Мудрого, який «залюблений в книгу, в пізнання нового, створював всі умови на землі руській щодо розвитку духовного і наукового потенціалу». Батьком української творчої думки вчені називають Феодосія Печерського, девізом творчості якого стали слова «Віруй і пізнавай». Прославилися своїм інтересом до питань творчості козаки, які прагнули до постійного духовного вдосконалення життя у Запорізькій Січі. Питання розвитку творчого потенціалу дитини, дорослої людини були в центрі уваги першого філософа України Г. Сковороди, який у своїх працях підкреслював: «Єдність думок, вчинків, слова і діла, розуму і волі сприяють розвиткові всебічно розвиненої, духовної особистості, яка в подальшому буде працювати наполегливо, творчо». А досягти цього можливо за умов вивчення педагогами природних якостей особистості.

Ідеї розвитку творчої особистості продовжують у своїх працях Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка, яка, зокрема, наголошувала на тому, що вчитель повинен постійно працювати над розвитком творчого потенціалу учнів. Ці ідеї продовжують в своїй педагогічній спадщині Б. Грінченко, А. Макаренко, В. Сухомлинський.

Творча діяльність людини на сучасному етапі є предметом дослідження філософії, фізіології, психології, педагогіки, соціальної педагогіки, логіки.

Так, філософія надає методологічну основу для дослідження, вивчає принципи істинності знання, результатів творчого мислення (Г. Буш, К. Пігров, П. Якобсон). Психологія досліджує процеси творчого мислення (Б. Ананьєв, А. Рахімов). Педагогіка вивчає шляхи та засоби формування творчої особистості (В. Андрєєв, І. Барташнікова, Д. Богоявленська, С. Сисоєва).

Проблемі творчості присвятили свої праці і зарубіжні вчені Дж. Гілфорд, Дж. Піаже, З. Фрейд, Е. Торренс. Окремі питання щодо сутності творчості розглядав Дж. Дьюї.

Головною ознакою творчості найчастіше вважають новизну, визначаючи творчою діяльністю як ту, «що породжує щось якісно нове, позначене неповторністю, оригінальністю та суспільно-історичною унікальністю». Таку думку поділяють Д. Богоявленська, Л. Виготський, І. Волков та ін.

Чимало вчених-психологів таку характеристику творчості вважають неповною стверджуючи, що елементи творчості є у будь-якій діяльності лю-дини, що активно діючи протягом життя вирішує чимало задач самостійно. Як наслідок такої діяльності виникає щось нове, що не існувало раніше. Тобто творчість являє собою цілеспрямовану, наполегливу працю, спрямовану на вирішення творчих задач, що ставить життя (С. Рубінштейн, А. Шумілін).

В основі творчості лежить, як правило, трудова діяльність людини. Праця – єдиний засіб перетворення людини в творчу особистість. Творчі ідеї самі собою не народжуються, а виникають тоді, коли людина відчуває потребу щось змінити, вдосконалити. До творчості людину спонукають як соціальні мотиви, так і її фантазія, мрії.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Рекомендуємо почитати:

Загальна характеристика мультимедійних засобів як методу музичного виховання
Важливим аспектом, що визначає характер змін у системі освіти, є науково-технічний прогрес та його вплив на соціальні та суспільні відносини. Комп’ютерні технології постійно вдосконалюються ...

Перший рік формування навичок читання іноземною мовою
Одним з основних завдань, які постають перед учителем іноземної мови в початковій школі, є навчання читання, що передбачає формування в учнів необхідних якостей читання: правильності, швидк ...

Поглиблення знань про священні книги Індії в систематичному курсі світової літератури
У 8 класі за програмою 2005 року представлено вивчення Ведів. На цьому уроці краще всього провести міні лекцію по цій темі, або дати попереднє пошукове завдання для учнів. На уроці потрібно ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net