Погляди В.О. Сухомлинського на роль і місце педагога і сім'ї у формуванні естетичного сприйняття дітьми навколишнього світу

Нова педагогіка » Проблема естетичного розвитку особистості дітей дошкільного та молодшого шкільного віку у творчій спадщині В.О. Сухомлинського » Погляди В.О. Сухомлинського на роль і місце педагога і сім'ї у формуванні естетичного сприйняття дітьми навколишнього світу

Сторінка 3

Обізнаність в індивідуальних властивостях особистості допомагає вчителю у знаходженні для кожної дитини відповідного за уподобанням способу вираження власних переживань та духовного стану, одержаних від сприймання природних та життєвих явищ у будь-якій художньо-естетичній діяльності.

У шкільному колективі має панувати дух співпереживання, співчуття, сердечної чуйності всіх до кожного. Цей дух не можна створити відразу якимось спеціальними засобами, його початки – в загальній, емоційній культурі вчителів і вихованців. Продовжуючи думку К.Д.Ушинського про те, що робота педагога настільки складна, що без знання психології і педагогіки вона не може бути успішною, В.О.Сухомлинський стверджував, що справжнім духовним наставником учитель стане тільки тоді, коли засвоїть наймудріші правила виховання: взаємне довір’я між вихованцем і вихователем, віра школяра в учителя, його людяність. Видатний педагог наголошував, що чим тонше сприйняття, тим більше бачить і чує педагог в оточуючому світі відтінків, тонів та напівтонів, тим повніше він зможе відчути багатство оточуючого світу, точніше розрізняти за зовнішніми ознаками внутрішнє емоційне життя дітей. І тим глибше буде його емоційна оцінка фактів, педагогічних явищ та процесів, тому що тільки емоції перетворюють чуттєвий акт відображання в естетичний акт сприйняття предметів та явищ навколишньої дійсності.

Почуття любові до дитини Василь Олександрович називає плоттю і кров'ю вихователя, як сили, здатної впливати на духовний світ іншої людини і тому вважає: "Педагог без любові до дитини - це все одно, що співець без голосу, музикант без слуху, живописець без відчуття кольору". Грубість, "товстошкірість" педагога відбивається на атмосфері і засобах навчання і виховання, що, як правило, проявляються в окриках, примусі, покараннях. Василь Олександрович особливо застерігає від застосування фізичних покарань, зокрема, від ремінця і потиличників: "Ремінець і штурхання - вбивають у дитячому серці тонкість і чутливість, утверджують примітивні інстинкти, розвивають згубні нахили". За такого ставлення дитина не бачить, не відчуває краси навколо себе, вона байдужа, безжалісна.

У книзі "Серце віддаю дітям" В.О.Сухомлинський наголошує: "Найголовнішою рисою педагогічної культури має бути відчуття духовного світу кожної дитини, здатність приділити їм стільки уваги й духовних сил, скільки потрібно для того, щоб дитина відчула, що про неї не забувають, її горе, її образи й страждання поділяють". Він радив вчителям, вихователям бути чутливим до стану дитини, до естетичної оцінки кожного слова. Адже все це закладається в ранньому дитинстві, і потім дуже важко його наздогнати. Потрібно вихователям і педагогам пам'ятати, що давати дітям знання слід так, щоб не порушувати гармонію їх інтелектуального і емоційного світу.

Педагогічну діяльність В.О.Сухомлинський відносив до числа найскладніших мистецтв, тому вихователя колективу маленьких дітей він називав диригентом, за помахом палички якого кожний учасник оркестру творить чуже щастя і завдяки цьому переживає перше громадянське щастя колективізму. На його думку, той хто живе турботами про інших людей, стає сприйнятливим, чуйним до слова, яке несе в собі заклик до ідеалу моральності, до утворення краси в самому собі". У виховному мистецтві крім освіченості і моральної досконалості вчителя, він надавав великого значення емоційному ставленню педагога до дитини як об'єкта виховання і до виховної діяльності взагалі. Ці думки В.О.Сухомлинського перегукуються з думками К.Д.Ушинського, який наголошував на дуже важливій властивості емоцій, а саме: в процесі спілкування вони можуть легко передаватися від однієї людини до іншої. Добрі почуття однієї людини викликають такі ж самі почуття в іншої, а "погане поводження з тобою збуджує в тобі ненависть - те ж збудить і в інших твоя погана дія з ними". Дитина ж особливо легко піддається емоційному впливові вихователя, тому у взаєминах з нею, "хоч би яка вона була зіпсована, ми повинні показати любов і довір'я".

Педагогічне керівництво естетичним розвитком особистості дитини вимагає естетичної підготовки самого вчителя. Він повинен мати чітке уявлення про естетичні форми пізнання /естетичне сприйняття, насолоду, переживання, судження, почуття, цінність, смак/, розуміти естетичну суть явищ дійсності, вміти цю суть пояснити молодшим школярам, чітко уявляти необхідний мінімум естетичних знань і навичок, якими повинні володіти діти молодшого шкільного віку та старші дошкільники.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Рекомендуємо почитати:

Програма і методи дослідження впливу інтернет на навчання та наукове спілкування учнівської молоді
Сучасний підхід до проблеми розвитку і вдосконалення комунікативного потенціалу, комунікативної компетентності полягає в тому, що спілкування розглядається як саморозвиток і самовдосконален ...

Вимоги до письма
Прояв уважного ставлення до ліворуких дітей включає в себе й організацію навчальної діяльності в класі. Ліворука дитина повинна сидіти один або з однолітком, який теж пише лівою рукою, щоб ...

Діяльність класного керівника у здійсненні статевого виховання підлітків
Статеве виховання підлітків важливий аспект у всебічноому розвитку дитини. Завданням школи є – закласти основи, розставити деякі загальнозначущі орієнтири, уникаючи безтактності та нав'язли ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net