Погляди В.О. Сухомлинського на роль і місце педагога і сім'ї у формуванні естетичного сприйняття дітьми навколишнього світу

Нова педагогіка » Проблема естетичного розвитку особистості дітей дошкільного та молодшого шкільного віку у творчій спадщині В.О. Сухомлинського » Погляди В.О. Сухомлинського на роль і місце педагога і сім'ї у формуванні естетичного сприйняття дітьми навколишнього світу

Сторінка 3

Обізнаність в індивідуальних властивостях особистості допомагає вчителю у знаходженні для кожної дитини відповідного за уподобанням способу вираження власних переживань та духовного стану, одержаних від сприймання природних та життєвих явищ у будь-якій художньо-естетичній діяльності.

У шкільному колективі має панувати дух співпереживання, співчуття, сердечної чуйності всіх до кожного. Цей дух не можна створити відразу якимось спеціальними засобами, його початки – в загальній, емоційній культурі вчителів і вихованців. Продовжуючи думку К.Д.Ушинського про те, що робота педагога настільки складна, що без знання психології і педагогіки вона не може бути успішною, В.О.Сухомлинський стверджував, що справжнім духовним наставником учитель стане тільки тоді, коли засвоїть наймудріші правила виховання: взаємне довір’я між вихованцем і вихователем, віра школяра в учителя, його людяність. Видатний педагог наголошував, що чим тонше сприйняття, тим більше бачить і чує педагог в оточуючому світі відтінків, тонів та напівтонів, тим повніше він зможе відчути багатство оточуючого світу, точніше розрізняти за зовнішніми ознаками внутрішнє емоційне життя дітей. І тим глибше буде його емоційна оцінка фактів, педагогічних явищ та процесів, тому що тільки емоції перетворюють чуттєвий акт відображання в естетичний акт сприйняття предметів та явищ навколишньої дійсності.

Почуття любові до дитини Василь Олександрович називає плоттю і кров'ю вихователя, як сили, здатної впливати на духовний світ іншої людини і тому вважає: "Педагог без любові до дитини - це все одно, що співець без голосу, музикант без слуху, живописець без відчуття кольору". Грубість, "товстошкірість" педагога відбивається на атмосфері і засобах навчання і виховання, що, як правило, проявляються в окриках, примусі, покараннях. Василь Олександрович особливо застерігає від застосування фізичних покарань, зокрема, від ремінця і потиличників: "Ремінець і штурхання - вбивають у дитячому серці тонкість і чутливість, утверджують примітивні інстинкти, розвивають згубні нахили". За такого ставлення дитина не бачить, не відчуває краси навколо себе, вона байдужа, безжалісна.

У книзі "Серце віддаю дітям" В.О.Сухомлинський наголошує: "Найголовнішою рисою педагогічної культури має бути відчуття духовного світу кожної дитини, здатність приділити їм стільки уваги й духовних сил, скільки потрібно для того, щоб дитина відчула, що про неї не забувають, її горе, її образи й страждання поділяють". Він радив вчителям, вихователям бути чутливим до стану дитини, до естетичної оцінки кожного слова. Адже все це закладається в ранньому дитинстві, і потім дуже важко його наздогнати. Потрібно вихователям і педагогам пам'ятати, що давати дітям знання слід так, щоб не порушувати гармонію їх інтелектуального і емоційного світу.

Педагогічну діяльність В.О.Сухомлинський відносив до числа найскладніших мистецтв, тому вихователя колективу маленьких дітей він називав диригентом, за помахом палички якого кожний учасник оркестру творить чуже щастя і завдяки цьому переживає перше громадянське щастя колективізму. На його думку, той хто живе турботами про інших людей, стає сприйнятливим, чуйним до слова, яке несе в собі заклик до ідеалу моральності, до утворення краси в самому собі". У виховному мистецтві крім освіченості і моральної досконалості вчителя, він надавав великого значення емоційному ставленню педагога до дитини як об'єкта виховання і до виховної діяльності взагалі. Ці думки В.О.Сухомлинського перегукуються з думками К.Д.Ушинського, який наголошував на дуже важливій властивості емоцій, а саме: в процесі спілкування вони можуть легко передаватися від однієї людини до іншої. Добрі почуття однієї людини викликають такі ж самі почуття в іншої, а "погане поводження з тобою збуджує в тобі ненависть - те ж збудить і в інших твоя погана дія з ними". Дитина ж особливо легко піддається емоційному впливові вихователя, тому у взаєминах з нею, "хоч би яка вона була зіпсована, ми повинні показати любов і довір'я".

Педагогічне керівництво естетичним розвитком особистості дитини вимагає естетичної підготовки самого вчителя. Він повинен мати чітке уявлення про естетичні форми пізнання /естетичне сприйняття, насолоду, переживання, судження, почуття, цінність, смак/, розуміти естетичну суть явищ дійсності, вміти цю суть пояснити молодшим школярам, чітко уявляти необхідний мінімум естетичних знань і навичок, якими повинні володіти діти молодшого шкільного віку та старші дошкільники.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Рекомендуємо почитати:

Досвід вчителів з проведення нестандартних уроків у початковій школі
Перевіряючи методику на практиці, ми звернулися до досвіду роботи вчителя-методиста СШ № 95 м. Києва В.О. Волотовської. Ми вирішили розглянути практичну сторону проведення нестандартних зан ...

Активізація та організація пізнавальної діяльності
У час розбудови національної школи актуального значення набула проблема розвитку пізнавальних інтересів учнів, що на нашу думку, є неодмінною складовою активізації пізнавальної діяльності. ...

Принципи виховання громадянина
Досягнення цілей громадянського виховання вимагає дотримання наукового підходу до організації цього процесу, тобто врахування об'єктивних закономірностей його перебігу, взаємодії системи чи ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2020 - All Rights Reserved - www.edudirect.net