Погляди В.О. Сухомлинського на роль і місце педагога і сім'ї у формуванні естетичного сприйняття дітьми навколишнього світу

Нова педагогіка » Проблема естетичного розвитку особистості дітей дошкільного та молодшого шкільного віку у творчій спадщині В.О. Сухомлинського » Погляди В.О. Сухомлинського на роль і місце педагога і сім'ї у формуванні естетичного сприйняття дітьми навколишнього світу

Сторінка 2

Ведучи мову про те, що дитяче життя постійно несе вчителю широкий спектр різноманітних, часто протилежних емоцій і почуттів, В.О.Сухомлинський стверджував, що уміння розбиратися в цій гармонії - перша умова духовної повноти радості і успіху в педагогічній праці. Друга умова - уміння будувати гармонійні, естетичні взаємовідношення з учнями. Основна мета педагога - почути, зрозуміти, відчути серцем емоційний стан дітей і у відповідності з ними "налаштуватись" на плідне спілкування. "Адже у школі, де кожний день насичений напруженою працею з оволодінням знаннями, естетичне виховання взагалі стає можливим лише за умови, якщо ми, педагоги, вміємо показати вихованцям суть кожної речі, кожного поняття тим боком, який викликає естетичну оцінку" .

Вивчення праць В.О.Сухомлинського показує, що для нього було характерним впевнюватись в тому, що вихованою дитину роблять перш за все радість, щастя. Цікавою, на наш погляд, є його думка, що обов'язком педагога є також зробити процес навчання радісним, надаючи при цьому великого значення в діяльності дітей позитивним емоціям.

Справжній вихователь має любити дітей і знаходити радість у спілкуванні з ними, вміє товаришувати, приймати до серця їх радощі і горе, знає душу як свою власну, вірити, що кожна дитина повинна стати хорошою людиною. Але водночас на думку педагога-гуманіста, любов до дитини має поєднуватись з "розумною вимогливістю". Треба бачити у вихованні підростаючого покоління кожний свій крок, вважаючи його важливим.

Особливу увагу він звертав на особистість педагога, його приклад. "Якщо ви хочете бути справжнім вихователем, розкривайте перед юним серцем красу людського передусім у самому собі - це дуже важливо". Він вважав, що справжній вихователь - людина широкого емоційного діапазону, яка глибоко переживає радість, смуток, прикрощі й тривогу, обурення і гнів. Емоційна культура як складова частина змісту естетичної культури вчителя, на думку В.О.Сухомлинського, включає в себе культуру управління своїми емоціями. Він вважив, що уміння володіти собою, своєю поведінкою - одне з найнеобхідніших умінь, від якого залежить успіх у діяльності педагога. Це не значить бути пасивним до всього. Справжні почуття емоційно вихованої людини доходять до дитячих сердець і без крику. Для справжнього майстра виховання характерна велика емоційна культура, вихованість почуттів. " . Щоб ці почуття були сприйняті дітьми, справжньому педагогу-гуманісту не потрібно займатися риторичними вправами: якщо почуття живуть у душі, діти зрозуміють їх і без слів".

Видатний педагог запевняв, що наявність у вчителя емоційної культури позитивно впливає на загальну культуру в школі. Тому на одному з психологічних семінарів 1966 р., де розглядалось питання психологічної культури уроку, В.О.Сухомлинський у своїй доповіді особливу увагу звертав на взаємовідносини учителя і учня, на те, як учитель реагує на емоційні зриви учнів і уміння по-розумовому вирішити ці проблеми. Він категорично був проти того, щоб вчителі говорили з дітьми підвищеним тоном, бо крик притуплює емоційну чутливість, стає причиною емоціональної "товстошкірості", грубості. Адже людиною, яка звикла до крику, керують грубі інстинкти, вона, глуха до тонких засобів впливу - краси, музики.

Основою емоційної культури педагога В.О.Сухомлинський справедливо вважав естетичну чуйність. У дитини бувають свої тривоги, прикрощі, труднощі, горе. Педагог, що володіє високою емоційною культурою, відчує світ людини з того відбиття думок, почуттів, переживань, які випромінюють очі. Він наголошував, що педагог мусить виховувати в собі здатність відчувати серцем, намагатись проникнути в емоційний підтекст того, що говорить людина. Перш ніж вдатися до краси як до ліків, треба настроїти чутливі струни людського серця так, щоб музика краси пробуджувала в ньому відгук.

На думку Василя Олександровича майстерність педагога полягає в умінні викликати позитивні почуття дитини. Емоційний стан вчителя створює умови для спільних естетичних переживань, викликаних подивом від краси явищ природа, дійсності, яскравих видовищ та художніх образів творів народного та класичного мистецтва. Почуття дорослого викликають емоційний відзив у дітей.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Рекомендуємо почитати:

Результати запропонованої методики та розробка практичних рекомендацій
Здійснивши впровадження нашої системи роботи з використанням активного відпочинку на навчальний рік, ми повторно провели діагностування рівня емоційного навантаження на дітей під час провед ...

Загальні вимоги до сучасного уроку історії. Особливості уроку історії
Дати гарний (якісний) урок історії - справа непроста навіть для досвідченого вчителя. Це залежить від ряду факторів: 1. Розуміння й виконання вчителем сучасних вимог до уроку, які визначают ...

Авторська школа
Існує поняття «авторське кіно» чи, скажімо, «авторська ювелірна прикраса», «авторська кераміка» — йдеться, власне, про твори мистецтва у тих сферах культури, в яких натхненна творчість зовс ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.edudirect.net