Інтерактивні методи навчання

Нова педагогіка » Інтерактивні методи навчання

Навчальний процес - соціальне, лінгвістичне, психолого-педагогічне явище, що характеризує взаємодію трьох його компонентів: комунікації, інтеракції та перцепції.

Комунікація – акт спілкування, зв'язок між індивідами, обмін інформацією.

Інтеракція- інформація та дія, поведінковий аспект.

Перцепція - сприйняття та взаєморозуміння.

Інтерактивний – здатний до взаємодії з іншими (людьми, комп’ютером, іншими засобами спілкування).

Інтерактивне навчання – насамперед спілкування, педагогічний діалог. Таке навчання має класифікаційні ознаки, що характеризують його з різних сторін, а саме:

З точки зору філософії – як діалектичне;

За орієнтацією на особистісні структури – як загальноосвітнє;

За механізмом засвоєння – як асоціативно-рефлеторне;

За основним фактором розвитку – як соціогенне;

За підходом до дитини – як антропоцентриське;

За переважаючими методами – як проблемнно – діалогічне, пояснювально – ілюстративне;

За кооперацією учасників – як групове, парне, фронтальне, індивідуальне;

За організаційними формами – як альтернативне традиційному класно урочному - заняття в активній формі: проблемна лекція, семінар, брейнстормінг, психодрама, диспут, дискусія, дебати тощо (загалом у діловій та освітній сфері сьогодні використовується більше 2000 видів інтеракції).

Призначення інтеракції – стимуляція природної активності учнів: розумової (інтенсивність мислення / генерування ідей, висловлювання припущень, проектування, моделювання, конструювання, дослідження тощо /, творча уява, зосередженість /увага/, спостережливість /аналітико-синтетичні операції); емоційної (емоційна напруга, переживання); соціальної (імітація виконання соціальних ролей, обмін думками, ставлення, судження тощо);, фізичної (фізичне напруження, практична діяльність, рухливість).

При цьому активність, діяльнісна участь, діяльнісний стан.

Близьким за значенням (синонімічним) поняттю «інтеракції» є поняття «активний метод (форма)». Так вважає багато дослідників інтерактивного навчання. Деякі ж науковці визначають інтерактивне навчання як різновид активного. Так чи інакше, йдеться про технологію активізації, інтенсифікації пізнавальної діяльності учнів, розвитку їх емоційно – вольової сфери, психосоціального зростання та адаптації до змінних умов оточення, підготовки до вільного, розумового та безпечного діалогу з ним.

Суб’єктна активність учнів в інтерактивному навчанні спричинюється багатьма факторами:

Зацікавленістю учнів самим процесом (формою, процедурою) інтеракції;

Зацікавленістю учнів пізнавальною проблемою;

Зміною ( на відмінну від традиційного уроку) основного джерела мотивації учіння - з зовнішньої на внутрішню;

Освоєнням усіх рівнів пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка);

Можливістю засвоїти до 90% інформації ( на відмінну від 20% засвоєної інформації під час лекції);

Можливістю зменшити на 30-50% часу на засвоєння інформації;

Залученням до участі у дії всіх учасників;

Випробуванням себе (учня) у різних ролях (генератора, резонатора, ведучого, опонента, рецензента, арбітра тощо);

Можливістю демонстрації власних найкращих якостей;

Сприятливими для взаємодії умовами (щирість, довіра, відвертість, розкутість, партнерскість, толерантність тощо).

Які ознаки об’єднують більшість інтеракції?

Це здебільшого імітаційний метод.

Це ігровий метод.

Це колективний метод.

Керована емоційна напруга.

Розглянемо особливості інтерактивного навчання у порівнянні з традиційним:

аспекти

традиційне

інтерактивне

Організаційний

1.Чіткість структури, впорядкованість діяльності

2. Моно логічність

3.Відсутність спілкування

4.Не потребує попереднього розподілу ролей

5.Тиша

6.Постійне робоче місце

7.Педагог керує діяльністю учнів

1.Структура змінюється в залежності від ситуації

2.Говорять всі

3.Спілкуються всі

4.Потребує попереднього розподілу ролей та інструктажу щодо їх виконання

5.робочий шум

6.Зміна місць

7.Самоврядування

Дидактичний

1.Навчає педагог

2.Однаковий темп, однаковий матеріал, однакові завдання

3.Мало самостійності

4.Співпраця відсутня

1.Навчпють учні

2.Різний темп, різний матеріал, різні завдання

3.Повна самостійність

4.Співпраця–основа навчання

Розвивальний

1.Учень- об’єкт

2.Усереднення здібностей учнів

3.Систематичний характер навчання

4.Розвиток логічного мислення

5.Відсутність само презентації, невміння виступати

1. Учень - суб’єкт

2.Здійснення індивідуального підходу

3.Спонтанний характер

4.Розвиток логічного, творчого, критичного мислення

5.Навчання виступати, аргументувати, обґрунтовувати, доводити власну точку зору

Виховний

1.Відповідальність за себе

2.Неуміння працювати в команді

3.Авторитарність

1.Відповідальність за групу

2.Уміння працювати в команді

3.Паритетність, партнерскість

Слід зазначити, що різні вчені по-різному підходять до класифікації інтерактивних методів. На основі аналізу літератури можна виділити такі підходи до класифікації інтеракції:

до інтерактивних методів відносяться будь–які навчальні заняття або їх фрагменти, протягом яких відбувається діалог та взаємодія між вчителем та учнями, безпосередньо між учнями (коментування, бесіда, обговорення, опитування, взаємоперевірка, конкурс, диспут, мозковий штурм, інсценування та ін.);

інтеракції визначаються як ділові (дидактичні) ігри;

інтеракції ототожнюються з уроками (або етапом уроку) так званої нестандартної форми ( урок-суд, урок-соціодрама, урок-КВК, урок-мандрівка, інсценування тощо);

до інтеракцій відносяться не тільки заняття, дидактична мета яких відповідає цілям програми викладання предмету, а й превентивні, тобто інструктивно-консультаьтивні, тренінгові;

інтеракції класифікуються за ознакою «імітація»-«не імітація».

Враховуючи ці підходи, накреслимо узагальнюючу схему класифікації інтеракцій:

Інтерактивний урок

«Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу, я пам’ятаю.

Те, що я роблю, я розумію».

Класифікація уроків за дидактичною метою.

Урок вивчення нового навчального матеріалу;

Урок формування та вдосконалення вмінь та навичок;

Уроки закріплення та застосування знань, умінь та навичок;

Уроки узагальнення та систематизації знань;

Уроки контролю й корекції знань, умінь та навичок;

Комбіновані уроки.

Форми організації навчальної діяльності.

Парна (взаємодія учня з учнем чи вчителем з учнем);

Групова (вчитель одночасно навчає весь клас);

Кооперативна (колективна) (всі учні активні і навчають один одного);

Індивідуальна (самостійна) робота учня.

Структура інтерактивного уроку.

Мотивація (5% навчального часу);

Оголошення, представлення теми та очікуваних результатів (5% навчального часу);

Надання необхідної інформації (10-15% навчального часу);

Інтерактивна вправа – центральна частина заняття (50-60% навчального часу);

Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку, рефлексія (до 20% навчального часу).

Рис. Схема класифікації інтерактивних методів

До кожної класифікаційної групи інтеракційні методи віднесені орієнтовно . Адже певні з них через зміну мети можуть відноситися до іншої групи. Наприклад, тренінг можна використати як превентивний метод, а і інших ситуаціях - як імітаційний та не імітаційний. Крім того, показані на рисунку методи не вичерпують цієї кількості відомих інтерактивних методів, отже, їх список можна доповнювати.

Якщо в основу класифікації активних методів( та їх складових – прийомів) навчання покласти спосіб інформаційного обміну, основний напрямок інформаційного потоку, то можна виділити такі три групи методів (інформаційних режимів).

Інтраактивні - всі інформаційні потоки замкнені "всередині" учнів або направлені від них назовні. Учні виступають суб'єктами учіння, виявляють самостійність;

Екстраактивні - всі інформаційні потоки циркулюють навколо об'єкта або направлені на нього. Учень - об'єкт навчання. Научіння імпліцирується активністю навчального середовища.

Інтерактивні - всі інформаційні потоки двосторонні (діалог). Учень виступає у постійному суб'єкт-об'єктному відношенні стосовно системи, що навчає. Періодично він стає її автономним елементом.

При всій зовнішній імпровізації, творчому сценарюванні та режисурі інтеракції, вона має відповідати комплексу вимог - загально педагогічних, дидактичних, психологічних, виховних технологічних, організаційно-технічних, гігієнічних. Визначимо їх:

Загальнопедагогічні вимоги:

- обов’язковість чіткого формулювання та реалізації комплексної мети: навчальної, розвивальної, виховної;

- дотримання педагогічних принципів;

- врахування закономірностей організації навчально-виховного процесу;

- врахування вікових особливостей учнів;

- чіткість уявлення про те, яким чином обраний для застосування інтерактивний метод буде сприяти соціалізації особистості учня та в якому її аспекті;

- особистісна орієнтованість навчально-виховної взаємодії.

Дидактичні вимоги:

- реалізація дидактичної мети; її відповідність цілям предметної програми та певному етапу пізнання (сприйняття, усвідомлення, запам'ятовування, застосування, закріплення, перевірка);

- доцільність вибору певного інтерактивного методу з огляду на рівень навченості учнів, ступінь їх адаптованості до участі у інтеракції;

- визначення місця та ролі інтеракції в системі інших занять за темою;

- оптимальність розробленої структури інтеракції та дотримання її;

- врахування суб'єктного до навчального досвіду учнів;

- здійснення індивідуального та диференційованого підходу до учнів в процесі підготовки до заняття та під час його проведення;

- оптимальність відбору методів, прийомів, способів, засобів навчання та контролю і оцінювання;

- логічна завершеність етапів інтеракції;

Психологічні вимоги:

- створення сприятливого мікроклімату;

- здійснення установки на пошуково-творчу діяльність;

- розвиток внутрішньої мотивації пізнання та діяльності;

- врахування індивідуальних психологічних особливостей та

властивостей учнів;

Рекомендуємо почитати:

Сімейне виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування в прийомних сім’ях
Усиновлення, опіка та піклування над дітьми – перевірені часом форми сімейного виховання дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, тоді як альтернативні форми, що набули р ...

Методи дослідження в методиці викладання іноземної мови
Методи дослідження мають на меті одержання наукових даних про закономірності навчання іноземних мов, про ефективність навчальних матеріалів, що використовуються, способів і форм навчально-в ...

Тарас Шевченко “Зоре моя вечірняя”. Урок в 5 класі
Тема: Тарас Шевченко “Зоре моя вечірняя”. Любов поета до простого народу і ненавистьдо кріпосників. Мета: розкрити інтонаційне й емоційне багатство поезії, визначити головну думку твору, з’ ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net