Роль духовних піснеспівів у музичному вихованні молодших школярів

Нова педагогіка » Роль духовних піснеспівів у музичному вихованні молодших школярів

Час активної розбудови системи національної освіти України, відродження та подальший розвиток духовно-моральної культури, інтелектуального потенціалу українського народу спонукають до пошуків ефективних шляхів виховання нової генерації педагогічних кадрів. Педагогічним працівникам відводиться роль основної рушійної сили відродження та створення нової національної системи освіти. Нинішня практика суспільного і шкільного життя постійно вимагає творчої особистості вчителя, якій властиві високий професіоналізм, національна свідомість та громадянський обов'язок, методологічної та загальної культури. Яка володіє інноваційними технологіями навчально-виховного процесу.

У Законі України "Про освіту" зазначено, що школа повинна забезпечувати всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, високих моральних якостей, формування громадян, здатних до суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, збагачення народного господарства кваліфікованими фахівцями. Гостру тривогу викликає сучасний стан державної системи освіти. На тлі економічного занепаду нашої держави не всі розуміють, що першопричиною є занепад у духовності. Освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями. Освіта в Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.

Метою загальної музичної освіти в основній школі є особистісний розвиток учня і збагачення його емоційно-естетичного досвіду під час сприймання та інтерпретації творів музичного мистецтва і музично-практичної діяльності, а також формування ціннісних орієнтацій, потреби в творчій самореалізації та духовно-естетичному самовдосконаленні.

Загальна мета конкретизується в основних завданнях, які спрямовані на формування освітніх компетенцій:

1) формування культури почуттів, збагачення емоційно-естетичного досвіду, розвиток універсальних якостей творчої особистості (загальнокультурна компетенція);

2) опанування вокально-хоровими вміннями та навичками —здатністю керуватися набутими музичними знаннями та вміннями у процесі самостійної діяльності та самоосвіти (предметна компетенція та компетенція особистісного самовдосконалення);

3) формування здатності сприймати та інтерпретувати музичні твори, висловлювати особистісне ставлення до них, аргументуючи свої думки, судження, оцінки (комунікативна компетенція);

4) формування уявлень про сутність, види та жанри музичного мистецтва, особливості його інтонаційно-образної мови, засвоєння основних музичних понять та відповідної термінології — пізнання навколишнього світу засобами музичного мистецтва (інформаційна та навчально-пізнавальна компетенції);

5) виховання ціннісних орієнтацій у сфері музики, музичних інтересів, смаків і потреб; розвиток загальних і музичних здібностей, творчого потенціалу особистості (ціннісно-сенсова компетенція);

6) розуміння учнями зв’язків музики з іншими видами мистецтва, з природним і культурним середовищем життєдіяльності людини (загальнопредметна та загальнокультурна компетенції).

Програма реалізує домінантну змістову лінію “Музичне мистецтво” Державного стандарту і включає такі основні змістові блоки:

1) художньо-естетичне сприймання музики українських і зарубіжних композиторів у широкому діапазоні її видів, жанрів і форм (народної та професійної; хорової, симфонічної, вокальної, інструментальної, вокально -інструментальної тощо) та інтерпретація інтонаційно-образного змісту прослуханих творів у процесі колективних обговорень і дискусій;

2) набуття вокально-хорових навичок у процесі виконання пісень (народних і композиторських, класичних і сучасних); спів із супроводом та без нього;

3) елементи гри на музичних інструментах (ритмічний супровід до пісень тощо);

4) елементи імпровізації (вокальної, інструментальної, ритмічної, пластичної); застосування музики як засобу комунікації та творчого самовираження особистості;

5) практичне засвоєння основних музичних понять та необхідної музичної термінології, усвідомлення особливостей музичної мови, специфіки вираження художньої інформації в музиці;

6) опанування музики у зв’язках із іншими видами мистецтва для глибшого розуміння специфіки її образної мови та загальних закономірностей художнього відображення дійсності та внутрішнього світу людини у мистецтві.

Структурними особливостями програми є розподіл змісту на теми розділів і семестрів. Передбачено впровадження моно тематичних уроків, присвячених творчості окремого видатного композитора або його відомого твору.

На порозі третього тисячоліття відбувається релігійний ренесанс, різко зростає інтерес до релігійних цінностей, зокрема до православної культури.

Поняття «духовна культура» трактують по-різному. Будучи специфічним способом організації і розвитку людської життєдіяльності за велінням бога, вона представлена в продуктах матеріальної і духовної праці, в системі релігійних норм і церковних закладів, в духовних цінностях, в сукупності відносин людей до Бога, природи, до самих себе, до ближнього.

Християнська культура ґрунтується на єдиному джерелі - Біблії. Оскільки людина діюча, яка хоче пізнати - активна, то поняття культури включає в себе сукупність досягнень, суму певних накопичених знань, творчий процес діяльності у всіх сферах буття людини, здатність уміти використовувати знання, культура передбачає усвідомлення людиною і самого себе, своєї суті, свого місця і ролі в житті.

Православна культура має великий вплив на формування особистості дітей. По-перше, це частина світової культури, і знання її необхідне кожній освіченій людині. По-друге, в Православ'ї заключено багато загальнолюдських цінностей, використання яких зробить життя дитини щасливішим, розумнішим, добропорядним, спокійним. По-третє, оволодіння православною культурою дозволить віруючому стати високоосвіченим і глибоко переконаним прихожанином.

Розуміння православної культури як скарбниці духовних цінностей - це засвоєння не тільки християнської спадщини, накопиченої людством більш як за дві тисячі років, але й культури мислення, методології пізнання і практичної діяльності. Міра оволодіння культурою характеризує рівень розвитку особистості. Важливо не просто оволодіти релігійними знаннями, а й розвинути почуття, сформувати уміння, навички, переконання, якими б людина свідомо користувалася у всіх сферах життя.

Важливим елементом православної культури є церковний спів. На Русі співоче виховання дітей починалось з раннього дитинства, коли мама, не розповідаючи багато про Бога, підводила їх до ікони Божої матері і співала, не поспішаючи на 8-й глас "Достойно єсть". В процесі цього співу дитина, підспівуючи, починала набувати в своєму серці. непідробне знання про самі головні і важливі речі всесвіту. Така педагогіка була найрезультативнішою. У давньоруській билині про молодця Василя Буслаєва розповідається як мати: "Дала его учить грамоте. Грамота ему в науку пошла. Посадила его пером писать. Письмо Василию в науку пошло. Отдала она пенью учить. Пень Василию в науку пошло".

Навчання, як правило, починалось з семи років в монастирях і княжих дворах. Діти бідних переважно навчались при монастирях. Крім грамоти дітей обов'язково навчали співу. Літописи розповідають, що з монастирських шкіл вийшло багато хороших співаків, які поповнювали багато численні хори церковних виконавців.

Так, у відкритій княгинею Анною Всеволодівною у Києві в XI ст. при Андріївському монастирі спеціальній школі, навчали також і співу. На початку XIII ст. в Суздалі дочка Чернігівського князя Михайла Всеволодовича Єфросинія організувала жіноче училище, в якому також навчали грамоті, письму і співу.

З розвитком приватних шкіл та індивідуального навчання, навчання співу включалось в перелік основних предметів. В XV ст. таких шкіл немало в Москві, Новгороді, Пскові. В інших випадках співак або майстер грамоти брав до себе учня і навчав його читанню, письму та співу. На Україні збереглись імена таких вчителів як, наприклад, дячок Павло Криницький та дячок Іван Алексєєв.

Цілою епохою просвіти, в тому числі і співочої освіти, стали братські школи, які виникли в ХVІ-на початку XVII століть.

Про велику співочу, культуру шкіл згадує Є.Мединський, вихованці Львівської, Луцької, Київської та інших братських шкіл складали цілі співочі артілі, які розспівували церковні піснеспіви та вірші. Братські школи своїм викладанням співу зробили значний вплив на народну музичну культуру України.

Вихованцем Києво-Могилянської Академії був відомий музичний теоретик, учитель нового хорового співу М. Дилецький. Його „мусікійська граматика” являє собою теоретичний трактат, який детально роз’яснює граматичну і технічну сутність лінійної нотної системи.

Виходячи з вищесказаного, слід відзначити, що співоча освіта на Русі завжди переслідувала одну мету: через спів - до відновлення втраченого богоспілкування, через спів - розкриття внутрішньої краси людини.

Сучасні методики, які використовуються в музичній освіті, мають за основну мету духовний, гармонійний розвиток дитини, як її душі, так і тіла через емоційне розкріпачення, цілісну дію на весь душевно-тілесний склад людини. Проблемі музичного виховання та освіти велику увагу приділяють як музичні діячі, так і педагоги - вчителі музики. Видатними діячами у сфері музичного виховання є Б. Горський, методика якого включає активізацію сприйняття, музикування (хоровий спів, гра в ударному оркестрі, рух під музику).

В 70-х роках отримала розповсюдження система музичного виховання, розроблена Д. Кабалевським, яка розглядала музику як частину самого життя. Кабалевський спирається на найбільш розповсюджені і масові музичні жанри: пісня, марш, танець.

Суть музичного виховання в загальноосвітній школі детально розкриває О. Апраксіна. Н. Гродзенська надає великого значення виховній роботі на уроках співів. Про музичний розвиток дитини розповідає у своїх працях Н. Ветлугіна.

Дослідженням музичного виховання школярів займались також педагоги-музиканти: О. Гембицька "Музично-естетичне виховання учнів 5-8 класів загальноосвітньої школи, А. Сохор "Виховна роль музики".

В практиці музичного виховання використовується досвід зарубіжних музикантів-педагогів: професора Л. Даніеля (Чехія) - навчання дітей читання нот шляхом співу "опорних пісень", методика хорового навчання професора Ф.Лисека. В Німеччині великого значення надається виконанню народних пісень без супроводу. Суть музичного виховання в Болгарії полягає в розширенні загального музичного смаку. Великий інтерес представляють методики Карла Орфа, який мріяв про відновлення триєдності музики, слова, руху на основі ритму; Шінігі Сузукі (Японія) - навчання дітей грі на музичних інструментах; Золтана Кодая, який надавав великого значення народній мелодії.

Результати аналізу методик, систем музичного виховання свідчать, що проблемою музичного виховання займалося багато вчених, музикантів, педагогів. І в той же час недостатня увага приділялась використанню церковного співу у музичному розвитку та формуванні особистості.

Прагнення сучасної школи виростити високоморальну, красиву людину потребує опори на вивчення перерваних у нашій культурі і просвітництві традицій виховання мистецтвом, натхненним християнським світосприйняттям. Вивчення творів релігійного мистецтва повинно проходити на основі розуміння єдності культури і релігії, де релігія є джерелом енергії. Хоровий церковний спів є однією з складових цієї культури. Як показує досвід, практика, сучасний вчитель музики, а він є випускником музично-педагогічного факультету, не може реалізувати свої можливості педагога по використанню церковного співу на уроках музики, оскільки не володіє фактичним матеріалом. На музичних предметах: хорознавство, історія музики, сольфеджіо, хор, диригування, музична література, які мають всі можливості для цього, мало вивчається або зовсім не вивчається історія церковного співу, його сутність, система розвитку. Духовна музика, яка вивчається оглядово на окремих музичних предметах, не розглядається в єдності зі словом, а носить здебільшого естетичну направленість і розглядається як будова музичного твору. Незнання історії розвитку церковного співу не дає можливості студентам, майбутнім вчителям музики розрізнити духовну музику і церковний спів. Дуже часто ці два поняття ототожнюються. Часто церковний спів повністю відносять до сфери музики: за переконанням багатьох музикантів-педагогів хорова музика і вся відмінність церковного співу від співу світського заключається тільки в тому, що церковний спів виконується в церкві під час богослужіння і тексти його церковнослов’янські. Але таке розуміння церковного співу помилкове.

Інтерес до духовної музики взагалі та церковного співу зокрема, що помітно зріс на початку 90-х років, почав спадати. Відлунали фестивалі духовної музики шкільних хорів, спроби використання хорового церковного співу у записі на уроках для слухання музики не принесли ніяких результатів. В чому причина? А причина в тому, що на музично-педагогічних факультетах немає чіткої системи підготовки вчителя музики, який зміг би повноцінно використовувати на уроках такий чудовий вид мистецтва як церковний спів, який несе в собі високу моральність: любов до оточуючого світу, любов та співчуття до людини, вчення про доброту, відчуття краси, гармонії, внутрішнього спокою та зосередженості, дисципліни думок та почуттів. .

Наприклад, в Англії дітей з раннього віку навчають співу релігійних гімнів. І тому не дивно, що ректор Московської консерваторії, перебуваючи в Англії, зазнав потрясіння, коли в університетському містечку на площі багатотисячний натовп (не професіонали) заспівали з великою чистотою і стройністю 4-х голосний хор Генделя. А коли знаменитий швейцарський музикознавець Курт прийшов у загальноосвітню школу, там незабаром заспівали найважчі кантати Баха.

Історичний досвід вчить: людство своїм буттям реалізує єдину, Богом накреслену програму руху до вічності, розкриваючи в цьому процесі свій суттєвий логос, код. Так історично склалось, що український народ був народом богоносцем, в якого всі сторони життя визначались, та вимірювались православним світоглядом. Спроби знищення його, заміни іншим, більш "сучасним" показують неминучість падіння всієї системи, швидку деградацію особистості, виродження нації.

Святитель Дмитро Ростовський писав: "Зовнішній людський розум світу цього вимагає зовнішнього людського навчання, а духовний - внутрішній розум має шукати не людського, але божого навчання від самого Господа... Душа, не навчена від Бога через "умне діяння” через молитву і сердечне слізне розчулення, не може навчитися Божественному розуму і всьому Божому.

Але той, хто навчився від Бога Божественному, може розуміти і все людське, не вчившись ніякому вченню людському".

3 "Повісті временних літ" преподобного Нестора-літописця ми знаємо, що один із важливих мотивів прийняття Православ’я нашими предками була надзвичайна краса богослужіння, яка вразила серця простодушних русичів.

Отже, вплив саме на сердечну, чуттєву і естетичну сферу людської душі найважливіший при зустрічі з християнством. Тому і нести дітям християнські цінності мають ті педагоги, які неформально, небайдуже, з любов'ю сприймають це завдання. А впроваджувати в освіту основи християнської культури, зокрема церковного співу, зможуть добре підготовлені педагоги.

Про можливість створення концепцій освітньої реформи на засадах християнських цінностей з впровадженням викладання основ християнської культури в загальноосвітніх навчальних закладах йшлося на церковно-світській конференції "Християнські цінності в освіті і вихованні", яка відбулась у Свято-Успенській Києво-Печерській лаврі 24-26 березня 1999 року, метою якої було об'єднання зусиль педагогів, священнослужителів, творчої інтелігенції у вихованні дітей та молоді, формуванні суспільної свідомості на основі християнських цінностей та євангельських заповідей. На цій же конференції також обговорювалась проблема церковного співу в музичному вихованні та освіті.

У своєму виступі Д. Болгарський, викладач Київської духовної семінарії і Київського ДПУ ім. Драгоманова відмітив, що освіта на Русі завжди переслідувала одну ціль: через спів - до відновлення втраченого богоспілкування, через сшв - розкриття внутрішньої краси людини. І тільки з відродження традицій церковного співу, з встановленням гармонії богослужбового співу з внутрішнім храмом людини може початись відродження справжньої духовності.

На думку священика Павла Флоренського „Естетична сторона храмового дійства, виявляється через сприйняття краси в усіх сферах культурного життя . І ритмічна структура храмового дійства, як очищення (катарсису), і участь літургійної, музики, ритм рухів священика, сама храмова архітектура, іконопис, це все ефективно сприяє досягненню головної мети – очищення душі”.

Ознайомившись з методично-педагогічною, історичною літературою ми переконались, що православне мистецтво реалізує естетичне, моральне, духовне виховання особистості. Але сьогодні не достатньо висвітлені ці питання в православній та світській педагогічній та методичній літературі. Що і визначило нам тему дослідження „Роль духовних піснеспівів у музичному вихованні молодших школярів ”.

Об’єкт дослідження – процес музичного виховання молодших школярів.

Предмет дослідження – педагогічні умови здійснення музичного виховання на основі духовних традицій.

Мета дослідження полягає у теоретичному і практичному обґрунтуванні використання духовного співу у навчально-виховний процес, з метою здійснення музичного естетично-духовного виховання школярів.

Завдання дослідження :

1. Розкрити поняття духовного співу у працях вітчизняних та зарубіжних вчених.

2. Здійснити історико-логічний аналіз розвитку церковного спів.

3.Визначити принципи, структуру, зміст побудови програми «Духовна музика в сучасній школі».

Розкрити систему роботи вчителя музики в процесі ознайомлення молодших школярів з духовною спадщиною

Гіпотеза нашого дослідження грунтується на припущенні, що музичне виховання школярів засобами православного мистецтва може бути більш ефективним за умов впровадження у навчальний процес програми з духовної музики.

Методологічну основу дослідження становлять діалектичний принцип усезагального зв’язку процесів і явищ матеріального світу; основні положення загальної теорії систем; систематичний підхід до управління процесом організації проведення навчально-виховних проблем.

Теоретичною основою дослідження є психолого-педагогічні закономірності, принципи, функції управління соціально-педагогічними системами; вихідні положення теорії навчального процесу.

У роботі були використані наступні методи дослідження: проблемно-цільовий, системно-структурний, порівняльно-зіставний, які дали змогу опрацювати наукову літературу та нормативно-правові документи, визначити проблему, актуальність, зміст та етапи дипломного дослідження, теоретичні загальнонаукові методи узагальнення та абстрагування.

Робота складається зі вступу, двох розділів, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи – 60 сторінок.

Рекомендуємо почитати:

Стан використання міжпредметних зв’язків в процесі трудового навчання
Трудове навчання має тісний зв’язок з шкільними предметами, які передбаченні навчальним планом школи. На уроках праці учні мають можливість застосовувати на практиці знання й уміння, набуті ...

Історія розвитку проблеми патріотичних почуттів, патріотичного виховання у педагогічній науці
Виховні традиції української педагогіки складалися упродовж багатьох століть. За цей період наш народ набрав великого досвіду виховання, створив власну педагогічну культуру, в основі якої л ...

Усвідомлення основних завдань малокомплектних початкових шкіл
Серед проблем, які розробляються сучасною вищою та середньою школою особливе місце займають питання організації навчального процесу в малокомплектних школах. Сучасний демографічний стан в У ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net